• Пошук по сайту
  • Пошук по документах

ЄС. НАТО. Міжнародне співробітництво

Європейський Союз

 

 

 

Європейський Союз (Євросоюз, ЄС, англ. European Union, EU) − економічний та політичний союз  28 держав-членів, що розташовані здебільшого у Європі. Веде свій початок від утворення Європейської спільноти з вугілля та сталі і Європейської економічної спільноти, що були засновані шістьма країнами в 1951 та 1958 роках відповідно. В сучасному вигляді існує на основі Договору про Європейський Союз, підписаному 7 лютого 1992 року і чинному з 1 листопада 1993.

Список країн-членів Європейського Союзу: Австрійська Республіка, Королівство Бельгія, Республіка Болгарія, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, Грецька Республіка, Королівство Данія, Республіка Естонія, Республіка Ірландія, Королівство Іспанія, Італійська Республіка, Республіка Кіпр, Латвійська Республіка, Литовська Республіка, Велике Герцогство Люксембург, Республіка Мальта, Королівство Нідерландів, Федеративна Республіка Німеччина, Республіка Польща, Португальська Республіка, Румунія, Республіка Словаччина, Республіка Словенія, Республіка Угорщина, Фінляндська Республіка, Французька Республіка, Республіка Хорватія, Чеська Республіка, Королівство Швеція.
Де-факто столицею Європейського Союзу є Брюссель (де базуються більшість інституцій ЄС).

ЄС діє через систему наднаціональних інституцій та спільно узгоджених рішень держав-членів.

Інституціями ЄС є:  Європейська Комісія – виконавча влада,  Рада Європейського Союзу та Європейський Парламент   −  законодавча влада, Суд Європейського Союзу – судова влада.

Європейська Комісія захищає інтереси Союзу в цілому, кожен національний уряд представлений в Раді Міністрів (Раді), а члени Європейського Парламенту безпосередньо обираються громадянами ЄС. Таким чином, демократія і верховенство закону − наріжний камінь цієї структури.
Європейський Парламент обирається кожні 5 років громадянами Європейського Союзу. В ЄС діє єдиний ринок через стандартизовану систему законів, що діють у всіх державах-членах. У Шенгенській Зоні паспортний контроль відмінений. Політика ЄС направлена на забезпечення вільного пересування людей, капіталу, товарів та послуг.
1 січня 2002 року до готівкового обігу була введена єдина грошова одиниця ЄС −  євро, що стало етапом переходу до формування економічного та валютного союзу ЄС. Станом на 2016 рік, євро перебуває в обігу на території 19 країн-членів ЄС.
Серед багатьох мов та діалектів, ЄС має 24 офіційні і робочі мови: болгарська, хорватська, чеська, датська, голландська, англійська, естонська, фінська, французька, німецька, грецька, угорська, італійська, ірландська, латиська, литовська, мальтійська, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, іспанська та шведська. Важливі документи перекладаються кожною офіційною мовою.

Європейський Союз є повноправним членом Світової організації торгівлі, має представництва в ООН, «Великій Сімці», «Великій двадцятці» та постійні дипломатичні місії по всьому світу. ЄС не має власних збройних сил, але сприяє військовому співробітництву його країн-членів, більшість яких є членами НАТО.

НАТО

Організація Північноатлантичного договору або Північноатлантичний Альянс (англ. North Atlantic Treaty Organization — NATO, фр. L’Organisation du Traité de l’Atlantique Nord — OTAN) — міжнародна політично-військова організація, створена 4 квітня 1949 року. Головний принцип організації – система колективної оборони, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на атаку з боку зовнішньої сторони.

НАТО є військово-політичним блоком 29 держав, що володіє всією необхідною інфраструктурою і системою органів з її управління. Це сотні комітетів, груп, служб, управлінь чи підрозділів планування, військових і цивільних (транспортних, медичних тощо), а також навчальних Центрів з підготовки та перепідготовки фахівців. НАТО — міжурядова організація, члени якої виділяють кошти та ресурси, необхідні для повсякденного функціонування її відповідно з Договором: проведення зустрічей, підготовка та прийняття рішень, реалізації інших завдань в рамках спільних інтересів всіх членів альянсу.

Основна частина військових сил та військової інфраструктури належить державам-членам НАТО, залишається під їх безпосереднім управлінням і національним командуванням до тих пір, поки не виникне необхідність в її виділенні цілком (або частково) для вирішення певних військових завдань під загальним командуванням НАТО. Фінансування навчання і складу національних контингентів здійснюється за рахунок бюджету відповідних держав.

Головні органи НАТО:

– Рада НАТО (на рівні глав держав і урядів, або міністрів);

– Генеральний секретар;

– Комітет планування оборони (міністри оборони);

– Військовий комітет (начальники штабів);

– Регіональні командування.

Країни-члени НАТО:

– з 4 квітня 1949 (країни-засновники): Бельгія, Великобританія, Данія, Франція, Нідерланди, Ісландія, Канада, Люксембург, Норвегія, Португалія, США, Італія;

– з 18 лютого 1952: Греція, Туреччина;

– з 6 травня 1955: Німеччина;

– з 30 травня 1982: Іспанія;

– з 12 березня 1999: Чехія, Польща, Угорщина;

– з 2 квітня 2004: Болгарія, Латвія, Литва, Румунія, Словаччина, Словенія та Естонія;

– з 1 квітня 2009:  Албанія та Хорватія;

– з 5 травня 2017: Чорногорія;

– з 27 березня 2020: Північна Македонія;

– з 4 квітня 2023: Фінляндія.

ЄВРОАТЛАНТИЧНА ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ

Курс України на членство в НАТО визначено на законодавчому рівні.

В Законі України «Про основи національної безпеки України» пріоритетами національних інтересів України визначено інтеграцію України в європейський політичний, економічний, правовий простір з метою набуття членства в Європейському Союзі, а також інтеграцію в євроатлантичний безпековий простір з метою набуття членства в Організації Північноатлантичного договору.

Опубліковано: 18.07.2023 17:52