Українці 8 березня відсвяткували Міжнародний жіночій день. Цей день почав асоціюватися зі святом краси, жіноцтва та весни, але історія цього свята починається від середини XIX століття. Саме в цей час, в різних країнах світу почали мітингувати жінки. Ці страйки стали передумовою для створення Міжнародного жіночого дня. 8 березня 1857 року працівниці фабрик у Нью-Йорку вийшли на демонстрацію, відстоюючи свої права. Вони вимагали отримувати рівну оплату праці з чоловіками, знизити робочий день до 10 годин (тоді вони працювати 16 годин). Активістки також привернули увагу суспільства до питань можливості голосувати, покращення умов праці та отримання жінками освіти. Вже зовсім скоро по всьому світу почали з’являтися жіночі профспілки.
І сьогодні забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері праці має вагоме значення для належної реалізації кожною людиною конституційного права на працю. Виключення гендерної дискримінації у цій сфері є надважливим і для формування громадянського суспільства, де кожна працездатна людина матиме рівний обсяг прав та можливостей, з урахуванням пільг та обмежень, встановлених законодавством, для отримання роботи не в залежності від її статі, а виходячи з рівня фахових теоретичних знань, певних практичних вмінь та навичок, освіти, тощо.
Принцип гендерної рівності закріплений в національному та міжнародному законодавстві. Згідно зі статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Згідно з нормами Конвенції про дискримінацію в галузі праці та занять №111, ухваленої Міжнародною організацією праці 15 червня 1960 року, дискримінацією в галузі праці та занять є будь-яке розрізнення, недопущення або перевага, що робиться за ознакою раси, кольору шкіри, статі, релігії, політичних переконань, іноземного походження або соціального походження і призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці та занять.
Відповідно до норм статті 3 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків спрямована на:
· утвердження ґендерної рівності;
· недопущення дискримінації за ознакою статі;
· застосування позитивних дій;
· запобігання та протидію насильству за ознакою статі, у тому числі всім проявам насильства стосовно жінок;
· забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;
· забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов’язків;
· підтримку сім’ї, формування відповідального материнства і батьківства;
· виховання і пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;
· захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі.
Відповідно до статті 17 Закону, жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці.
Роботодавець зобов’язаний:
· створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;
· забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов’язками;
· здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;
· вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров’я умов праці;
· вживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань та інших проявів насильства за ознакою статі.
Окрім того, згідно з нормами статті 24-1 Закону України «Про рекламу» роботодавцям забороняється в оголошеннях (рекламі) про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі, висувати різні вимоги, даючи перевагу одній із статей, вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.
Роботодавці можуть здійснювати позитивні дії, спрямовані на досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків у різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій працівників. У разі колективно-договірного регулювання соціально-трудових відносин до генеральної угоди,
галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів включаються положення, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків.
Рівність чоловіків та жінок у реалізації трудових прав та заборона дискримінації у сфері праці за ознакою статі є державними гарантіями.
