Пам’ятний день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, які віддали життя за батьківщину. Збереження і гідне вшанування пам’яті полеглих захисників України є священним обов’язком держави і суспільства.

29 серпня 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся потужний прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових та загинула найбільша кількість українських воїнів.

Сотні наших захисників у соняшникових полях під Іловайськом поклали свої життя на вівтар свободи та незалежності нашої країни. 366 українських воїнів полягли там, 429 – зазнали поранень, 158 – зникли безвісти.

Україна сьогодні переживає найбільше випробування в новітній історії – збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора, але людські втрати серед українських захисників почалися задовго до повномасштабного вторгнення: Євромайдан, захоплення росією Кримського півострова, розхитування ситуації в південних і східних областях України, й реалізація плану “Новоросія” – військове захоплення території східних областей України.

Ці події спровокували тисячі смертей з 2014 року. Тисячі особистих трагедій. Іловайськ, Донецький та Луганський аеропорти, Дебальцеве, Савур-Могила, Зеленопілля… З 24 лютого 2022 року кривавий агресор «повторив» свої злочини в Маріуполі, Бучі, Харкові і тисячах інших міст і сіл нашої країни.

З того часу і до сьогодні чи не щодня ми вшановуємо пам‘ять Героїв, які ціною своїх життів, до останнього, стояли на захисті незалежності нашої Держави.

До сьогодні боротьба продовжується. Найкращі сини і доньки України продовжують її ціною життів.

Схиляємо голови перед близькими та рідними кожного захисника і захисниці, в пошані до кожного нашого Героя, адже жодні слова не зможуть вгамувати цей біль втрати.

Не Україна цю війну почала, але Україна її завершить. Перемогою!