24 лютого 2023 року – роковини з найстрашнішого дня, коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення. Жахи війни відчули на собі й мешканці Покровської громади, яку з вересня минулого року очолив Сергій Добряк.
З якими викликами довелось зіткнутися начальнику Покровської МВА та як минулі ці місяці воєнного часу – в нашому інтерв`ю.
Як і при яких обставинах Ви дізнались про те, що почалось повномасштабне вторгнення? Ви були до цього готові?
- Ми в цьому форматі жили вже 8 років. Я працював на лінії зіткнення з 2014 року. Перші вибухи почули о 5:00 ранку, тоді ми жили у Краматорську. Зранку поїхав на роботу. Як завжди був робочий день, зібрали оперативну нараду. Всі знали, що робити: збирали документи про всяк випадок, архів та інше. Родина моя виїхала у квітні - донька і онук. Дружина зі мною і зараз.
Коли війна розпочалась в Очеретиному?
- Для мене війна розпочалась ще в жовтні 2014 року. Очеретинська громада була розділена з Верхньоторецького по Піски.Тоді були жахливі події, коли блокпост наш на Верхньоторецькому був повністю знищений, загинуло багато людей. Були обстріли. Ми в цьому форматі жили весь час. Інтенсивні бої почалися у березні-квітні. Тоді ми відчули, що змінилась тактика, додалася агресивність. Більше стало руйнувань. Люди поїхали.
Чи були Ви готові, що ця агресія, яка розпочалась 24 лютого, буде такою масштабною, що лінія фронту буде 1000 км?
- Ми думали, що буде наступ на Донецьку, Луганську область, можливо Південь. Але, що підуть на Київ, не очікували. У вересні Ви були призначені на посаду начальника міської військової адміністрації. Що для Вас змінилось у роботі? - Павло Олександрович Кириленко викликав мене на співбесіду, потім кандидатуру подали Президентові України і мене погодили. Це як наказ, який треба виконати. Я працював в одному форматі - коли ми вивозили людей, а більші міста їх приймали. Зараз я на другому боці. До Покровська вивозять населення, ми стали хабом – гуманітарним, евакуаційним. Тому тут інші завдання. Але всюди люди добрі й працьовиті. Є команда, є з ким працювати.
Що було зроблено за ці 5 місяців?
- Ми будуємо стратегію автономності міста. Мешканці Покровська ще з 2014 року почали бурити свердловини, ми цю ініціативу продовжуємо. Реалізований проєкт. Також у нас є спільний проєкт з обласною військовою адміністрацією на 2 міста - Покровськ і Мирноград – щодо повної автономізації з водопостачання. Це очищення шахтних вод. Доволі унікальний регіональний проєкт. Ми продовжуємо оснащувати наші котельні генераторами, щоб у випадку тривалого відключення електроенергії не залишити покровчан без опалення. Наповнюємо лікарні медобладнанням, укріплюємо місто фортифікаційними спорудами.
Покровськ, мабуть, єдине місто, яке живе практично довоєнним життям?
- Це хибна думка. Ми бачимо, що місто наражається на небезпеку. З 24-го лютого 55 жителів Покровська отримали поранення. 12, на жаль, загинули. Ми повинні бути згуртованими та уважними до подій, що відбуваються.
Є чим пишатися за ці 5 місяців?
- Звісно. Ми перші під'єдналися до газопостачання, хоча було стільки складнощів. Але завдяки командній роботі, до якої активно підключились старші будинків і квартальні, це відбулось швидше, ніж в деяких громадах. Крім того, переважна більшість житлових багатоповерхівок, а їх 550, з теплом. Є проблеми по селищу Динасового заводу, але вони технічні та пов’язані зі станом котлів і блекаутами. Маємо плани, що робити з цим і як вийти з цього. Я думаю, разом ми і це подолаємо.
Мова йде про перехід на автономне опалення? Коли почне діяти ця програма?
- Ми розділимо цей проєкт на 2 роки. На жаль, бюджет міста не такий великий, який був до цього. У першу чергу плануємо перевести перші 1285 квартир з 2100 наявних. Хочемо зробити це до опалювального сезону 2023-2024. Решта – на наступний рік. Ми точно власним коштом зробимо всі 1285 проєктів, точно заведемо кран до квартири, а далі за ситуацією. Тим верствам населення, які перебувають у складних життєвих обставинах, зробимо за кошти місцевого бюджету.
Яке уявлення у Вас про Покровськ було і яке зараз?
- У Покровській громаді мешкають дуже працьовиті люди, які люблять своє місто. Приємне враження. Вже встиг пізнати це місто і вже відчуваю себе вже покровчанином.
Ви вірите у мирне майбутнє Покровська?
- Звичайно! Впевнений, що буде працювати наше містоутворювальне підприємство, в нього є «задел» міцності. А якщо буде робота, будуть люди. Гадаю, після перемоги, Донеччина стане не лише потужним промисловим майданчиком, а ще й військовим, бо в нас сусід-агресор. Ми будемо захищати кожен клаптик своєї землі. Якщо ми будемо сильними та матимемо державницьку позицію, то на нас не будуть нападати. - Вірю у Перемогу, бо ми того варті. Ми українці, у нас є "ген волі"!
