Сьогодні, 19 лютого, Україна відзначає День Державного Герба.
Тризуб був затверджений як малий герб України 19 лютого 1992 року постановою Верховної Ради разом зі своїм графічним зображенням. У 1996 році його статус був закріплений у Статті 20 Конституції України, де він також згадується як «Знак Княжої Держави Володимира Великого».
Щодо походження і значення українського герба Тризуба існують різні теорії, жодна з них не є загальновизнаною. Відомо до 40 тлумачень знаку - тризубець, підсвічник-трикірій, сокіл, якір, житній колос, лук зі стрілою, триєдина жертва в ім'я перемоги життя над смертю. Є гіпотеза, що це знак триєдиності світу та поєднання символів поширених колись культів сонця і якоря.
Утім, є спостережливе сучасне трактування: закодоване слово воля.
Завдяки своїй графічній простоті тризуб – улюбленець творчих натур, бо може бути легко використаний в оформленні хоч для високих публічних тем, хоч у буденних речах. З початку повномасштабного вторгнення росії на територію України у формі Тризуба українці передавали напрямок руху російському кораблю.
Назва «тризуб» з’явилася та прижилася вже після того, як його було затверджено державним гербом УНР. «…Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною i культурною історією», – писав Михайло Грушевський у статті «Український Державний герб» наприкінці лютого 1918 року.
На честь українського символа міжконтинентальні триступеневі балістичні ракети мають назву “Trident” (“Тризуб”).
Російська агресія в Криму і на сході України розпочалася зі знищення Тризуба як маркера української ідентичності. Але нас не здолають допоки ми пам'ятаємо, хто Ми є.
Нехай золота сув'язь Тризуба сприйматиметься як знакова: хоча витіювато кручена, але ніким не перервана нитка життя древнього народу, яка вела й веде вгору, до освіти, науки і свободи, аби він, як рівний серед рівних, вільний серед вільних, був і розвивався серед такого ж вільного європейського та світового співтовариства.
