Шановна громадо, сьогодні ми відзначаємо День родини.

За цим загальним поняттям ”сім’я” є те, що кожному гріє серце: млинці недільного ранку для рідних, теплі обійми мами на дорогу, ще одна глава цікавої оповіді для дитини перед сном, спільний перегляд серіалу п’ятничного вечора та ще багато-багато таких приємних щоденних дій, які ми втратили.

Статистика сьогодення жахає – близько 50% українських родин були вимушені розлучитись через війну.

Війна формує невизначеність майбутнього. Відстані здаються нездоланними, розлука – нескінченною, а возз’єднання родини майже нездійсненим. І я по собі знаю, яке це психологічно важке випробування.

Але я вірю, що ми не втратили один одного. Ми повернемо собі той родинний затишок, ті маленькі ритуальні дії, які, як тепер з’ясувалося, втримували нас на плаву.

Можливо зараз ви не знаєте, чим будете займатися після повернення, якими ви будете, але ціль – повернутися додому та об’єднатися із сім’єю – робить життя таким, що має сенс при багатьох вже не таких актуальних сенсах.

Бажаю кожному знайти для себе ту міцну силу, що підтримує в складній, невизначеній ситуації війни. А ще щиро вам бажаю якомога скоріше мати змогу обійняти своїх близьких, адже що може бути важливіше?

Бережіть себе та своїх рідних!