З початку воєнної агресії керівництво Покровської міської ради підтримало заклик губернатора Донецької ВЦА Павла Кириленка щодо евакуації цивільного населення. Бажаючих виїхати за межі області було перевезено та розселено до більш безпечних регіонів. Одними з перших, ще у березні, покинула домівку і родина Меркулових, що мешкає у селищі Шевченка.
Тривалий час Надія Меркулова очолювала Шевченківську селищну раду. Коли пішла на пенсію, весь свій вільний час присвятила родині – дочці, онучці та двом правнукам. Хвилюючись за їх життя, і прийняла рішення про переїзд.
«Ми живемо поруч з Лисогірською греблею і там дуже чутно було вибухи. Особливо, коли обстрілювали Волноваху. Довелось нам посидіти й у підвалі, після чого молодший 4-місячний правнук захворів. Я дуже переживала, але наважитись покинути будинок та рідне селище не могла. Прийняти остаточне рішення допомогла секретар Покровської міської ради Наталія Іваньо. Я дуже вдячна, що вона мене вислухала і дала мудрі поради. Тоді для мене була вкрай важлива її підтримка», - розповідає Надія Меркулова.
Зваживши усі «за» та «проти», 14 березня Надія Дмитрівна разом із сім`єю приєдналась до групи людей, для яких міська рада організувала евакуаційний автобус, який мав би доставити мешканців Покровської та Мирноградської громад до Лозової, що на Харківщині, а звідти потягом до міста Львів.
За словами Надії Меркулової, дорога була вкрай важкою. Постійні обстріли, вибухи та нескінченні сигнали повітряної тривоги: «У Києві ми навіть не виходили з вагона, бо саме в той день у столиці йшли важкі бої. До Львова приїхали зі значним затриманням, по місту теж були «прильоти». Вже о другій ночі, коли нам дозволити вийти, нас чекали автобуси. Кінцевою точкою нашої небезпечної мандрівки стала Тернопільська область».
Евакуйованих мешканців Донеччини розмістили в одному з місцевих дитячих садків. Ставлення тернополян, організація проживання та смачне триразове харчування досі з великою вдячністю згадують жінки родини Меркулових: «Ми були вражені гостинністю місцевих мешканців. Ми розуміли, що їдемо не на курорт, а просто бігли від війни. Нас забезпечували гуманітарною допомогою, приносили дітям солодощі, фрукти та іграшки. Приємно було чути позитивні відгуки про нашу громаду від тернопільського представника влади. Як виявилось, весь час нашого перебування, він знаходився у постійному зв`язку з Требушкіним Русланом Валерійовичем, який щодня дзвонив та цікавився справами евакуйованих мешканців Покровської громади. Приємно відчувати турботу та увагу навіть на відстані. Знаходячись за тисячу кілометрів від рідного дому, ми розуміли, що не покинуті», - згадує Надія Меркулова.
Зараз жінка разом з дочкою, онучкою та двома правнуками тимчасово мешкає у Німеччині. До речі, переїзд до Європи теж був організований за підтримки Покровського міського голови.
Вимушеним переселенцям з селища Шевченко дала притулок одна з родин мальовничого містечка Дюссельдорф, що на півдні Німеччини.
Відтепер замість звуків війни, представниці родини Меркулових насолоджуються тишею лісу, розташованого навпроти будинку, гір та спокою.
«Перші дні ми навіть не відчиняли вікна і не виходили на подвір`я. Але нас не турбували, не ставили питання. Ніколи не могла і подумати, що люди настільки можуть бути уважними та сповненими співчуття, - говорить голова родини Надія Меркулова. – З перших днів перебування у Німеччині нас оточили увагою, забезпечили усім необхідним: одягом, харчовими продуктами. Долати мовний бар`єр нам допомагає перекладач. А діти знайшли спільну мову і без нього. Ми тут у повній безпеці, але серцем завжди вдома, у рідному селищі. Дуже сумуємо, але вертатись поки зарано».
Ще жодного разу представниці родини Меркулових не пожалкували, що наважились на переїзд закордон. Як стверджує Надія Дмитрівна, боятися не варто, адже на їх шляху їм зустрічались лише добрі та чуйні люди.
«Евакуація – це життєва необхідність. Ми бачимо, як швидко розвиваються події. Війна все ближче до наших міст. Сьогодні – спокійно, а завтра може бути інакше. І важливо вчасно виїхати, поки є така можливість. Я дуже вдячна керівникам Покровської міської ради за турботу про наших мешканців, про їх щоденні зусилля, направлені на збереження життя і здоров`я населення. За організацію переїздів, за розселення та можливість пожити без сирен закордоном. Прошу усіх не зволікати та цінувати кожну мить свого життя. Ми обов’язково повернемось додому і, маючи європейський досвід, будуватиме наше майбутнє по-новому!», - зауважила мешканка селища Шевченко, яка тимчасово мешкає у Німеччині, Надія Меркулова.
