О 3-й годині ранку 18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар. Депортованим давалося на збори від кількох хвилин до пів години. Вдавалося зібрати в середньому 20-30 кг речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Протягом 2 днів кримських татар звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, звідки ешелонами відправляли на схід. Всього за три дні було виселено 180 014 людей.
Переважна частина депортованих була направлена на спецпоселення до Узбекистану, частина - до ГУЛАГу, а ще частина - для поповнення спецконтингенту для Московського вугільного басейну.
Депортація мала катастрофічні наслідки - протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар.
Після депортації радянський режим вдався до нівелювання історичної пам’яті про кримську державність та кримських татар. 25 червня 1946 року Крим був позбавлений статусу автономії та перетворений на звичайну область РРФСР, а протягом наступних двох років понад 80% оригінальної кримської топоніміки було замінено на стандартні радянські назви.
У 1989 році депортація була визнана Верховною Радою СРСР незаконною і злочинною. 12 листопада 2015 року Верховна Рада України визнала депортацію з Криму у 1944 році геноцидом кримських татар і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
