Це щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня, адже 19 травня 1938 року сталася найкривавіша ніч у Києві, коли у в’язницях НКВД було розстріляно 563 людини.
Сотні тисяч наших земляків різних верств населення були закатовані, розстріляні, відправлені у в’язниці та заслані у табори під час так званого «великого терору» – масштабної кампанії масових репресій громадян, що розгорнули з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна у 1937–1938 роках.
Ці антигуманні дії були способом досягти мету, що поставила перед собою Радянська – ліквідувати реальних і потенційних політичних опонентів, залякати населення та змінити національну та соціальну структури суспільства.
Наслідками комуністичного терору 1930-х років в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація.
За період «Великого терору» на території УРСР було засуджено 198918 осіб, з яких близько двох третин – до розстрілу. Решту було відправлено до в`язниць та виправно-трудових таборів (інші заходи покарання охоплювали менш як 1 %, звільнено було тільки 0,3 %).
Україна пройшла довгий шлях засудження й відмежування від політичних репресій як методу керування суспільством. У 2015 році був принятий Закон «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганд їхньої символіки». Законопроєкт було розроблено Українським інститутом національної пам’яті спільно із народними депутатами України, громадськістю та експертами Реанімаційного пакета реформ.
Ми бережемо память про тих невинно вбитих та закатованих українців, що стали жертвами кровавого імперьского режиму. Адже й сьогодні його хочуть позбавити нас національної ідентичності, буквально знищуючи наш народ та наші культурні пам'ятки.
