Стереотипи – це стійкі уявлення або шаблони мислення, які часто
перетворюються на так звані кліше. Вони формують стандартне, однобоке ставлення до певних груп людей, незалежно від їхніх реальних особливостей чи якостей.

Наприклад, існує поширений стереотип, що шульги нібито більш творчі та
мислять «по-особливому». На перший погляд, це позитивне й навіть компліментарне узагальнення, проте наукових доказів воно не має. Окрім «приємних» кліше, є й негативні. Яскравий приклад – гендерні стереотипи: «дівчатка повинні бути ніжними та тендітними, а хлопчики не плачуть».

Такі твердження обмежують право кожної людини на свободу самовираження, емоційність і прояв власної індивідуальності. Стереотипи стають бар’єрами, які заважають людям бачити одне в одному особистість, а не набір «нав’язаних ознак». Вони створюють ґрунт для стигматизації – «таврування» людей через їхні ознаки чи поведінку. А стигматизація нерідко переростає у дискримінацію – несправедливе ставлення лише через стать, колір шкіри, вік, релігію, мову, інвалідність чи інші характеристики, що жодним чином не визначають здібності чи цінність людини.

Дискримінація – це не просто упереджене судження, а реальні бар’єри: від жартів та образ до відмови у праві на працю, освіту чи участь у суспільному житті. Там, де вона вкорінюється, закономірно з’являються агресія та насильство. Це небезпечно для всіх, адже породжує атмосферу страху, ворожнечі й недовіри.

Безбар’єрне суспільство неможливе, поки зберігаються стереотипи та
дискримінація. Тільки долаючи ці пастки мислення, ми можемо збудувати простір рівності, поваги та справедливості – простір, де кожна людина почувається прийнятою і вільною бути собою.