Часто цивільні хочуть подякувати військовим, але не знають, як це зробити правильно і доречно.

Висловлювати вдячність звісно необхідно й важливо, питання лише в тому, як це зробити з повагою й тактом:

• Подяка має бути доречною: не всі ветерани і ветеранки готові до прямих слів вдячності. Наприклад, це може бути штабний працівник, який не воював. Його робота теж важлива, але якщо подякувати йому за участь у бойових діях, людині може стати ніяково.
• Уникайте тригерів: слова можуть викликати небажані спогади. Але оскільки тригери в кожного свої, безпечніше обирати нейтральні форми вдячності, зокрема невербальну: якщо ви не знайомі особисто, просто посміхніться або кивніть головою. Цей жест зазвичай добре сприймається.
• Слова підтримки: якщо ви впевнені, що перед вами ветеран чи ветеранка бойових дій, доречно сказати: «Дякую за службу».
• Жест вдячності: якщо маєте щире бажання пригостити захисника чи захисницю, наприклад, кавою – зробіть це, адже це щире бажання підтримати. Однак у разі відмови не думайте, що це ознака невдячності, можливо це особливість характеру або внутрішнього стану.
• Записки як спосіб подяки: деяким людям важко дякувати вголос і в такому випадку можна передати коротке послання чи листівку – це завжди щиро та зворушливо.

Тож, дякувати варто. Але робімо це з повагою до досвіду і почуттів ветеранів та ветеранок.