Щороку 19 червня в Україні відзначають свято людей, чия праця тісно пов’язана з рідною землею, із терпінням, витривалістю та любові до життя, що проростає з маленького зерна.

Але цьогоріч ваше свято має присмак полину. Ворожий чобіт топче наші поля. І ви були змушені покинути те, що створювали роками — свої домівки, свої господарства, свою ниву.

Ми всі відчули на собі, як пече розлука з рідною землею, і як важко чекати в невідомості. Та ми також знаємо: дух українського фермера — незламний, а віра — міцна.

Вся наша громада вірить і знає: настане день, коли український прапор знову замайорить над вільною Покровською землею. Коли на наших полях замість вирв від снарядів заколоситься золота пшениця. Коли кожен із вас повернеться до своєї справи, до свого дому.

Прийміть найщирішу подяку від Покровської міської військової адміністрації за вашу силу, витримку та за любов до України, яку ви проносите у серці, де б ви не були.

Бажаю миру над головою, Божого захисту вам і вашим родинам та якнайшвидшого повернення на рідну землю.

Разом ми все відбудуємо. Бо за нами правда, і наша перемога неминуча!