Тимчасово окуповані території – місце, де мирне життя поставлено на паузу, а мешканці змушені  приймати рішення, які здавались недопустимими раніше. Подібне іноді є єдиним шляхом зберегти своє життя та здоров’я.

Окупанти не ведуть діалогу, вони позбавляють вибору: залякують, катують та ізолюють, тобто використовують інструменти фізичного примусу, котрі ламають волю. Людей примушують до дій, що суперечать не лише власній совісті, а й закону :

• стежити за українськими захисниками;
• брати участь у псевдореферендумах;
• озвучувати та підтримувати ворожу риторику.

Та чи є вина там, де дія стала наслідком тортур?

Українське право розрізняє злочин і вимушений вчинок. Стаття 40 Кримінального кодексу України чітко визначає: якщо людина діяла під фізичним тиском, що становив реальну загрозу життю чи здоров’ю вона не несе відповідальності. Але важливо мати докази: свідчення, документи, факти, що підтверджують ситуацію примусу.