Понад 10 років тому Україна приєдналася до європейської традиції: ми не святкуємо перемогу, а вшановуємо пам’ять. У суспільстві утвердилося глибоке розуміння: війна — це передусім трагедія людей. І саме людський вимір став головним у вшануванні тих, хто боровся з нацизмом.

Сьогодні — день, який несе в собі пам’ять про мужність, силу духу і жертовність тих, хто у страшні роки Другої світової війни відстояв свободу і гідність нашого народу. У цей день ми згадуємо кожного, хто виборював перемогу над нацизмом — на фронтах, у тилу, в партизанських загонах і підпіллі.

8 травня ми вшановуємо тих, хто віддав життя в боротьбі з нацизмом. Цей день — не про тріумф, а про скорботу, пам?ять і гідність. Він нагадує нам, якою ціною здобувалася перемога, і наскільки крихким є мир, коли його не захищати.

Сьогодні, у 2025 році, ми вшановуємо цю дату в умовах нової страшної війни. Покровська громада щодня зазнає ворожих обстрілів. Руйнуються будинки, школи, лікарні. Під ударами — усе, що ми будували роками. Гинуть мирні мешканці. Гинуть захисники. Біль, страх і гнів стали нашою буденністю.

Ми добре знаємо, що таке втрачати і що таке триматися. Як і наші пращури 80 років тому, ми знову стоїмо проти зла. І стоїмо гідно. Бо не маємо права забути уроки минулого. Бо не маємо права допустити, щоб агресор переписав історію.

8 травня — день єдності пам’яті. Ми схиляємо голови перед усіма, хто боронив світ у роки Другої світової. І перед усіма, хто боронить Україну сьогодні. Ваша мужність — наш шлях до Перемоги. І вона обов’язково настане.