Українське законодавство підтримує паритет у суспільних відносинах, зокрема у стосунках батьків і дітей, незважаючи на те, народжені вони у шлюбі або поза ним. Кожен нащадок має рівні права, якщо його родинний зв’язок підтверджено належним чином. Адже відповідно до Сімейного кодексу, сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Юридичний зв’язок між дитиною та її батьками встановлюється на основі офіційного запису про народження та підтверджується свідоцтвом про народження. Якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі одного із документів, передбачених Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, серед яких:

• медичний висновок про народження;
• медичне свідоцтво про народження;
• медичний документ, виданий компетентним суб’єктом іншої держави, що підтверджує факт народження, належним чином легалізований тощо.

Походження дитини від батька визначається за спільною заявою батьків про державну реєстрацію народження. В інших випадках, для появи спільних прав та обов’язків між батьками й дитиною необхідне рішення суду, яке ґрунтуватиметься на медичних довідках, що підтверджують родинний зв’язок.

Батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи її забезпечення, якщо батьки проживають окремо, можуть бути різними: у грошовій або натуральній формі – це визначається за домовленістю між дорослими. Законодавець встановлює лише мінімальну межу обсягу такого утримання, але й вона є однаковою для дітей народжених, як у шлюбі, так і поза ним.

У Цивільному кодексі України всі діти спадкодавця також мають рівний статус, у них однакові права та обов’язки. Нащадки знаходяться у першій черзі на спадкування, разом з батьками та тим із подружжя, який залишився. Тому, щоб стати учасником цього процесу необхідне підтвердження родинного зв’язку та відсутність причин, котрі усувають особу від спадкування у примусовому порядку.

Водночас на сторінках Сімейного кодексу, Цивільного кодексу, Закону України «Про виконавче провадження» інших актів, містяться норми, які спрямовані на захист майнових прав дитини. Вона заслуговує на повноцінний розвиток, який повинен забезпечуватися батьками та контролюватися державою попри подружній зв’язок чоловіка й жінки.