Соціальна стигматизація: викорінити не можна толерувати

Наративи, які звучать в українському суспільстві, часто з подачі ворога, є стійким небезпечним підґрунтям для соціальної стигматизації, або ж стигми.

Суть цього явища полягає у негативному та упередженому ставленні чи стереотипному уявленні про певну групу людей, яке призводить до їхньої дискримінації та виключення із соціального оточення. Простими словами – це негативна асоціація людини із чимось відразливим чи ганебним. Найчастіше такий підхід застосовують до людей, що мають ВІЛ-статус. Яскравий приклад – думка, що ці люди не є продуктивними у сфері праці. Таку ситуацію може «підігрівати» недостатня обізнаність та купа міфів.

Не може не радувати, що українське законодавство не толерує стигматизацію, ба більше, встановлює досить сприятливі умови для запровадження заходів контролю і профілактики ВІЛ-інфекції на робочих місцях. Так, Кодекс Законів про Працю гарантує всім громадянам вільний вибір виду діяльності та правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу, незаконного звільнення тощо.

Разом з тим, стигма може стосуватися не лише стану здоров’я, а й до прикладу етнічної приналежності чи сексуальної орієнтації. Примітно, що наслідки можуть бути небезпечними не лише для окремої людини, а й для суспільства в цілому.

Що ж робити, якщо ви відчули стигматизацію на собі? Кілька порад для самостійної боротьби:

• самоспостереження за своїми негативними думками та емоціями й намагання замінити їх позитивними;
• встановлення перед собою реальних цілей, адже найменші перемоги помітно впливають на самооцінку;
• фізична активність, бо ж недарма психологи кажуть, що вона позитивно впливає на тіло і мозок.

Якщо ж ви відчуваєте, що самостійно впоратися складно, обов’язково звертайтеся за допомогою.

Пам’ятаймо, що будь-яким проявам дискримінації не місце в цивілізованому суспільстві.