З початку повномасштабної війни цивільну та критично важливу інфраструктуру міста Покровськ обстрілюють російські війська. Проте, в громаді залишаються люди, які попри всі негаразди, продовжують працювати задля добробуту населення – це співробітники комунальних підприємств, перед якими чи не щодня ставить виклики воєнний час. Сьогодні ми розповімо вам про одну з таких героїнь.
До 2022 року життя Любові Калузьких, мешканки селища Тоненьке, що під Авдіївкою, було стабільним та впорядкованим. Жінка працювала оператором газової котельні в школі, у вільний від роботи час поралась по господарству вдома.
Війна принесла із собою біль та невизначеність. Наразі будинок родини Калузьких зруйнований. Разом із чоловіком Любов Григорівна була вимушена шукати прихисток у Покровській громаді.
Не зважаючи на те, що жінка вже на пенсії, сидіти без діла вона не звикла. Тож після переїзду влаштувалась до КП «Багатогалузеве комунальне підприємство» і вже два роки працює майстром двірників дільниці «Чисте місто».
Основна робота Любов Григорівни – наводити лад та прибирати місто. Влітку вона також проводить покіс трави. За її словами, багато людей, які приїздять до Покровська, дивуються тому, яке місто чисте та охайне.
Робота в Любові досить важка. Взимку, окрім прибирання вулиць від сміття, їй доводиться чистити сніг, посипати вулиці, а після відлиги – прибирати залишки піщаної суміші.
З колективом у Любов Григорівни дуже добрі відносини. До співробітників дільниці «Чисте місто» окрім неї входять ще 5 косарів та 7 двірників, робочий день яких починається з 7 ранку. Іноді мешканці скаржаться на те, що косарі працюють зранку та заважають їм спати. Але Любов Григорівна пояснює: «Якщо ми не будемо виконувати цю роботу, то місто заросте травою та бур'яном. Навряд чи це комусь сподобається, тож краще один ранок потерпіти задля охайного середовища».
Покровськ – невелике шахтарське містечко – дуже подобається Любові. За її словами, місцеві люди гарні та доброзичливі. Любов Григорівна впевнена, що кожна війна рано чи пізно закінчиться. Жінка народилася в Україні, тут також народилися і її діти, тут вона вийшла на пенсію та продовжує працювати зараз.
«Я хочу залишатися й надалі жити саме під українським прапором. Разом з усіма я чекаю на перемогу України та вірю в ЗСУ. А поки ми тут наводимо лад, адже це дуже важливо робити в будь-який час», – підкреслює пані Любов.
Любов Григорівна – справжній приклад відданості своїй справі та патріотизму. Завдяки таким людям наше місто залишається чистим і доглянутим навіть у найскладніші часи.
