Залишаються разом: ветеранська організація Покровської громади продовжує роботу в Дніпрі

Після релокації Покровської громади громадська організація «Покровська міська організація ветеранів» продовжила свою діяльність у Дніпрі. Сьогодні тут проживають 46 членів організації. Їх розділяють кілометри, але об’єднує спільне місто, роки життя, знайомства і спогади, які нікуди не поділися разом із вимушеним переїздом.

«Ми всі щиро сумуємо за Покровськом. Там залишилося наше минуле, наші будинки й улюблені вулиці. Але найголовніше, що ми змогли зберегти й забрати із собою — це наша єдність і турбота одне про одного.  Ми продовжуємо спілкуватися, підтримувати зв'язок і цікавитися справами одне одного. Коли поруч люди, з якими пройдено стільки років, стає легше витримувати всі виклики. Поділитися спогадами про рідне місто, поговорити про звичні речі чи просто підтримати одне одного — це те, що дарує відчуття дому, де б ми не були», — розповів голова громадської організації «Покровська міська організація ветеранів» Олександр Іващенко.

Ветерани беруть участь у культурному житті Дніпра. Щомісяця відвідують театральні вистави, концерти, фестивалі та інші культурні події, долучаються до заходів, які проводить Покровська громада.

Особливі спогади у членів організації залишилися про заняття з англійської мови, які проходили ще у Покровську. Їх проводила Валентина Дух. Ветерани працювали за комп’ютерами, читали, спілкувалися, вчили нові слова. А після занять часто не поспішали розходитися — залишалися на чай, говорили про життя, жартували, згадували минуле.

«Я пам’ятаю ці наші заняття. Ми сідали за комп’ютери, щось читали, вчили, говорили англійською. Але, якщо чесно, мабуть, не тільки заради англійської ми тоді збиралися. Нам просто було добре разом. Після заняття пили чай, говорили про своїх дітей, онуків, про Покровськ. Зараз дуже не вистачає таких звичайних днів. Іноді думаєш: як же хочеться просто повернутися в той ранок, прийти на заняття і побачити всіх своїх», — розповіла Валентина Дух.

Сьогодні одним із місць, де ветерани можуть зустрітися та отримати необхідну підтримку, є гуманітарний хаб «Ми — Донеччина» у Дніпрі. Тут проходять психологічні заняття та культурні заходи, можна отримати необхідну гуманітарну й інформаційну допомогу.

«Коли люди приходять до нас, я бачу, наскільки для них важлива можливість просто побути серед своїх. Хтось приходить на захід, хтось — по допомогу, а хтось просто заходить поговорити. І це теж важливо. Бо іноді людині не потрібні особливі слова. Їй потрібно, щоб хтось був поруч, вислухав і сказав: “Я тебе розумію”. Усі вони залишили частину свого життя в Покровську. Тому тут ми намагаємося зберегти для них хоча б маленьке відчуття дому», — зазначила координаторка гуманітарного хабу «Ми — Донеччина» у Дніпрі Марина Ухова.

Ще у Покровську члени організації долучалися до громадського життя, пам’ятних та міських заходів, підтримували ініціативи громади. Сьогодні ця робота триває вже в нових умовах — разом із соціальними службами, гуманітарними хабами та іншими установами Покровської громади.

Вони продовжують зустрічатися, говорити про рідне місто, згадувати тих, хто залишився далеко, і підтримувати одне одного. Бо дім — це не лише місце на карті. Це люди, з якими прожито життя. І поки вони залишаються разом, частинка Покровська живе поруч із ними — навіть далеко від рідних вулиць.