Герої медичного фронту: 7 історій незламності, мужності та порятунку життів

Надати допомогу під мінометним обстрілом, провести 86 днів у бункерах «Азовсталі», за пару годин зібратися на ротацію чи пронести вірність присязі крізь роки полону — це не сценарії фільмів. Це щоденний вибір і подвиг наших медиків.

Представляємо історію кожного із 7 номінантів відзнаки за професіоналізм та милосердя «Орден Святого Пантелеймона» у номінації «Герой медичного фронту»:

Олександр Чепурний (Черкаська область)

Доброволець, який у 21 рік став до лав ЗСУ. Нині — Головний бойовий медик окремої розвідувальної роти 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади десантно-штурмових військ ЗСУ. Працює безпосередньо на лінії зіткнення, де під артилерійськими та мінометними обстрілами надає першу медичну допомогу в критичні перші хвилини, проводить стабілізацію та реалізує евакуацію поранених із зон активних боїв. Відповідає за медичне забезпечення роти та проводить вишколи з тактичної медицини для новоприбулих бійців. Нагороджений відзнаками Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та «Срібний хрест», а також знаками «За збережене життя» та «Бойовий медик».

Ростислав Дружицький (Полтавська область)

Старший лейтенант медичної служби, начальник пересувного стоматологічного кабінету 36-ї окремої бригади морської піхоти. З 2020 року — у ЗСУ, володар штормового берета. З перших днів повномасштабного вторгнення разом із фахівцями 555-го військового госпіталю цілодобово рятував важкопоранених у Маріуполі. Упродовж 86 днів у бункерах заводу «Азовсталь» під авіаударами й фосфорними бомбами тримав медичну оборону: асистував хірургам, проводив маніпуляції та логістичні завдання. Зазнав двох важких контузій. Пережив 967 днів російського полону (Оленівка, Старий Оскол, Мордовія) та катувань, зберігши незламність. Нагороджений орденами «За мужність» III ступеня та «За службу», відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «За незламність».

Роман Срібний (Тернопільська область)

Фельдшер медичного пункту 55-го окремого стрілецького батальйону, доброволець, який двічі ставав до лав ЗСУ (у 2014 році — у 66-му мобільному госпіталі в Покровську, з вересня 2022-го — на передовій). Виконував завдання на Соледарському, Сіверському та Лиманському напрямках; понад два роки виконував обов’язки начальника медичної служби та медичного пункту батальйону. Відповідав за організацію всієї медичної служби підрозділу, патронажний супровід та проведення евакуацій з поля бою. 3 січня 2024 року під час евакуації дістав вибухову травму, закриту ЧМТ та акубаротравму, але, попри поранення, довів вивіз бійців до кінця, врятував побратимів та зберіг техніку. Нагороджений відзнакою МОУ «Хрест пошани» та Грамотою командира ОТУ «Старобільськ».

Наталія Шумило (Вінницька область)

Операційна медична сестра Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, у військовій медицині — майже 20 років. З 2014-го регулярно виконує завдання у складі ротацій на сході України, вирушаючи в зону бойових дій протягом кількох годин безпосередньо з чергування. Працювала у передових мобільних госпіталях у Сєвєродонецьку, Краматорську, Слов’янську та Добропіллі. Під час масованих атак і обстрілів по 2–3 доби без сну асистувала хірургам при критичному напливі поранених. Неодноразово ставала донором крові для бійців. Рятує життя пліч-о-пліч із чоловіком — лікарем-анестезіологом Олександром Шумилом. Колеги та хірурги називають її «продовженням руки хірурга».

Шейх Касем Муавея (Сумська область)

Молодший сержант медичної служби в/ч А4966 (командирований до 80-ї ОДШБр та 35-го Сумського полку НГУ), у цивільному житті — лікар-інтерн з ортопедії та травматології. Уродженець Сирії, який після навчання в Україні не повернувся на батьківщину, а вже 26 лютого 2022 року добровольцем став на захист держави. 27 лютого 2022 року під розстрілами цивільного авто під Сумами евакуював важкопоранену жінку та підтримав трьох її дітей. На фронті здійснює безпосередню медичну евакуацію, надає допомогу на передньому краї та навчає бійців тактичній медицині. Нагороджений відзнакою «Захисник України — Герой міста Суми» та відзнаками командування. 

Тарас Лівинський («Лютий») (Львівська область)

Лікар-інтерн хірург клініки торако-абдомінальної хірургії ВМКЦ Західного регіону та лікар-хірург медичного добровольчого батальйону «Госпітальєри» (командир 38-го екіпажу). З перших днів вторгнення організував волонтерську групу донорів крові, а з квітня 2022-го вирушив на фронт. Поєднуючи навчання та відпрацювання в університеті з щомісячними ротаціями, надавав допомогу підрозділам Морської піхоти, ДШВ та ССО на Донецькому, Харківському, Сумському та Курському напрямках. Попри травму коліна, одразу повернувся на передній край. Володіє методами невідкладної торакальної та реконструктивної хірургії, а під час перебування у Львові входить до групи швидкого реагування під час обстрілів міста. Нагороджений відзнаками «За збережене життя», «За сприяння обороні» та «За бездоганну службу». Орден Святого Пантелеймона.

Віктор Івчук (Донецька область / Східний регіон)

Герой України, полковник медичної служби, т.в.о. начальника Військово-медичного клінічного центру Східного регіону. У 2014 році під час штурму Савур-Могили, попри власне важке поранення, організував евакуацію 60 поранених побратимів. На початку повномасштабного вторгнення очолював 555-й військовий госпіталь у Маріуполі: в умовах оточення та авіаударів організував цілодобовий порятунок сотень військових і цивільних, особисто виїжджав на евакуації під вогнем. Витримав понад 2 роки російського полону (квітень 2022 — вересень 2024), після чого повернувся у стрій. Удостоєний звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка», нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня, відзнакою «Вогнепальна зброя» та нагрудним знаком МОУ «Знак пошани».

Кожен із них - це сила, професіоналізм, милосердя та безмежна любов до України. Дякуємо за кожне врятоване життя!

Підтримаймо наших героїв!

Напишіть у коментарях до оригінального допису слова підтримки та вдячності для наших медичних сестер, братів та парамедиків! Ваші теплі слова, лайки та поширення (репости) допомагають алгоритмам Facebook показати цей допис тисячам українців.

Нехай про їхнє велике серце дізнається вся країна!