Екологічний податок за котли: ставимо крапку

Суб’єкти господарювання, які використовують автономні системи опалення, зокрема, твердопаливні, рідкопаливні, газові котли чи печі, повинні обчислювати, нараховувати  та сплачувати до бюджету екологічний податок, а також складати податкову звітність по цьому платежу. 

Об’єктом та базою оподаткування, зокрема, є обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря  стаціонарними джерелами.

При практичному застосуванні терміну «стаціонарне джерело забруднення» в умовах розділу VІІІ «Екологічний податок» Податкового кодексу слід враховувати, що «стаціонарне джерело забруднення – підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти». 

До стаціонарних джерел забруднення відносяться й автономні системи опалення незалежно від потужності опалювального пристрою та виду пального, при спалюванні якого утворюються та викидаються в атмосферне повітря забруднюючи речовини, або суміш таких речовин. 

Звертаємо увагу, що ст. 11 ЗУ «Про охорону атмосферного повітря» передбачено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря  стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб’єкту господарювання обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями. Тобто власник приміщення повинен мати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що дає право суб’єктам господарювання експлуатувати об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів гранично допустимих викидів та вимог до технологічних процесів.

Отже суб’єкти господарювання у випадку використання автономної системи опалення, мають об’єкт оподаткування екологічним податком – обсяги забруднюючих речовин, що утворюються й викидаються в атмосферне повітря   при згорянні палива (газу, дров, вугілля, мазуту тощо) та є платниками екологічного податку (незалежно від отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелом забруднення). 

У разі коли платник екологічного податку не має дозволу на викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, він самостійно визначає обсяги викидів на підставі методичних роз’яснень.

Нагадуємо, що ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами визначені ст. 243 Податкового кодексу.

Методичні роз’яснення обчислення обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викиду.

Обчислюють «стаціонарний» екоподаток платники самостійно щокварталу. Формулу для його розрахунку беруть з п. 249.3 ПКУ

де ∑ — знак суми;

Мі — фактичний обсяг викидів і-тої забруднюючої речовини в тоннах (т);

Нпі — ставки податку в поточному році за тонну і-тої забруднюючої речовини у гривнях з копійками.

Основний показник у наведеній формулі — фактичний обсяг викидів кожної з речовин, що забруднюють повітря (Mi).

Так для обчислення Mi слід використати таку спрощену формулу:

Mi = 10-6 kiBQr,

де ki — показник емісії і-тої забруднюючої речовини, г/ГДж;

B — витрата палива за звітний період, т;

Qr — нижча робоча теплота згоряння палива, МДж/кг.

Вихідні дані для обчислення «стаціонарного» екоподатку

якщо котел працює на природному газі, необхідно перевести в тонни його фактичну витрату за лічильником у м3.

Для цього потрібно застосувати таку формулу:

В = 10-3 Х х r,

де Х — об’єм спожитого газу (м3);

r — густина природного газу за нормальних умов, r = 0,723 кг/м3.

Для інших видів палива підставляєте у формулу значення його фактичної витрати (В) у масових одиницях — тонах.