БЄЛОВ Антон Олексійович

БЄЛОВ Антон Олексійович (06.06.1987 — 15.07.2025)

Молодший сержант Національної Гвардії Украйни

Є люди, які залишають після себе не просто спогади. Вони залишають частинку себе — у серцях рідних, друзів, побратимів, у добрих справах і в пам’яті тих, хто мав щастя знати їх.

Антон Олексійович Бєлов народився 6 червня 1987 року в місті Покровськ Донецької області. Тут пройшло його дитинство, тут він навчався, мріяв, будував своє життя. У 2002 році Антон закінчив загальноосвітню школу №12.
У 2007 році — Придніпровський енергобудівний технікум.

Після навчання була військова служба. А згодом — служба за контрактом у Збройних силах України. Антон завжди обирав шлях відповідальності та служіння.

У 2014 року розпочав службу в органах внутрішніх справ.

 Розпочав службу інспектором патрульної служби взводу роти патрульної служби лінійного відділу на станцій Донецьк УМВС Украйни Донецькій залізниці, а завершив службу у 2022 році оперуповноваженим відділу кримінальної поліції Покровського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області в званні лейтенант поліції.

3 23.05.2014 по 06.11.2015 – служба в ОВС.

У 2020 році Антон закінчив Донецький юридичний інститут МВС України.

Він був професіоналом, людиною честі, мужності та великого почуття відповідальності.

Але для рідних і близьких Антон був не лише військовим чи поліцейським.

Він був чоловіком, другом, сином, побратимом, людиною, на яку можна було покластися.

У червні 2022 року, після початку повномасштабної війни, Антон залишив Покровськ та переїхав до Вишгорода, куди виїхала його дружина Наталя.

Та він не залишився осторонь. Антон добровільно мобілізувався до лав Національної гвардії України.

Він став воїном 4-ї бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука «Рубіж». Розпочинав службу мінометником.

Згодом став зовнішнім пілотом — оператором БПЛА. А у березні 2025 року став командиром відділення – зовнішній пілот (оператор) БПЛА відділення управляння командира батареї 1-ї мінометної батареї (60мм (82мм) 1-го батальйону оперативного призначення.

Він зростав як воїн. Вчився. Брав на себе все більшу відповідальність. І до останнього виконував свій військовий обов’язок.

За службу та мужність Антон був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медаллю Національної гвардії України «За звитягу». А після смерті його подвиг був відзначений орденом «За мужність» ІІІ ступеня — посмертно.

15 липня 2025 року поблизу міста Мирноград, на рідній для нього Донеччині, Антон загинув, внаслідок ворожого обстрілу та прямого влучання FPV-дрона обірвалося життя воїна.

Йому було лише 38 років. Війна забрала життя. Але вона не може забрати пам’ять. Не може забрати любов. Не може стерти людину з сердець тих, хто її любив. Антон був дуже доброю і щирою людиною. Мужнім воїном.
Вірним другом, побратимом. Людиною честі. Він жив так, щоб захищати.
Служив так, щоб бути корисним. І загинув, виконуючи свій обов’язок.

Він віддав найдорожче — своє життя — заради України, заради її людей, заради майбутнього. Сьогодні його немає поруч…Але він назавжди залишиться у фотографіях, у спогадах друзів, у розповідях побратимів, у серцях рідних.

Антон Бєлов назавжди в наших серцях.