КАЗАРІН Владислав Вадимович

КАЗАРІН Владислав Вадимович (28.09.1994-10.08.2016)

Народився в місті Артемове (нині Залізне) на Донеччині, мешкав у Покровську.

З початком російської збройної агресії Владислав одним із перших вступив до лав батальйону «Дніпро-1». Він прагнув залишатися на передовій, переходив між підрозділами. Восени 2014 року брав участь в обороні Донецького аеропорту, потрапивши туди неофіційно, перебуваючи у відпустці. Саме тоді були зафіксовані легендарні кадри з його GoPro-камери — шлях до нового терміналу під обстрілами, які згодом увійшли до фільму «Донецька фортеця: Серце волонтера».

Владислав воював у Пісках, брав участь у звільненні Карлівки, обороняв позиції під Широкиним, на шахті «Бутівка» та на Світлодарській дузі. Пізніше служив стрільцем-санітаром 1-ї штурмової роти Добровольчого українського корпусу «Вовки» у складі 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Попри війну, він не полишав мрії про освіту: у серпні 2016 року був зарахований на юридичний факультет Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Побратими згадували його щирі емоції та переживання після складених вступних іспитів — і вірили, що «Розписному» судилося повернутися з війни.

10 серпня 2016 року Владислав Казарін загинув поблизу Дебальцевого внаслідок мінометного обстрілу. Отримані поранення виявилися несумісними з життям. Похований на Алеї Героїв Покровського кладовища.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. У 2017 році на будівлі школи № 3 у Покровську відкрито меморіальну дошку на його честь