На жаль, в силу об’єктивних обставин ми не маємо сьогодні окремого приміщення для репетицій. Справа у тому, що не вистачає коштів на ремонт даху, адже він в аварійному стані. Тому директор правильно робить, що не пускає заньківчан там займатись. Він просто не хоче ризикувати життям творчої трупи, бо у будь-який момент все може обвалитись.

Шкода, що нема спеціальної кімнати, та ми не полишаємо своє справи та наполегливо працюємо для нашим глядачів. Збираємось з артистами будь-де. Наприклад, у нас є маленький тренувальний плац, проте мусимо його ділити з іншими, зокрема з оркестром. Тож та мініатюрна кімнатка у нас на вагу золота.

Переважно в драматичних і народних театрах є професійний балет. Такий, наприклад, мають франківчани. Або ж академічний хор. А в нас такого немає, тому наші актори, я вважаю, універсали і професіонали у всьому. Інколи перевтома дається взнаки, бо беруть на себе одразу три великі тягарі: акторський, танцювальний і ще співають.

Зараз ми готуємося до «Капусника», а після нього знову продовжуватиму проводити тренажі в кімнаті №67 – це в нас на другому поверсі. Дякувати Богу, зараз її обробили трішки, там є невеликі дзеркала і станочки, якось вміщуємось. Безумовно наша праця з акторами надцінна, бо ставимо масові номера в таких умовах. Це дуже складно.

Деколи буває, що ми працюємо в фойє, адже воно більш просторе та ще й з дзеркалом. Це вже ми так давно пристосувалися. Та як відомо, до поганого важко звикати».