14 березня в Україні відбувається вшанування добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.

Цього дня голова Покровської молодіжної ради Олександр Нестеренко передав Покровському історичному музею особисті речі Дмитра Лисенка – громадського діяча, патріота, Героя, який загинув, захищаючи рідну землю від агресора. 

Директор Покровського історичного музею Ангеліна Рожкова зазначила, що Дмитро Лисенко був дуже цілеспрямованою людиною, прикладом для багатьох. У всіх сферах життях він дуже ретельно підходив до будь-якої справи, був лідером, вів за собою.

«Найменше що ми, покровчани, можемо для нього зробити – це вшановувати, пам’ятати і продовжувати справу його життя», – говорить Ангеліна Рожкова. 

Директорка музею зазначає, що Дмитро розумів важливість культури та історичної спадщини в житті громади та країни. Тому було проведено багато спільних заходів, які ініціював Дмитро Лисенко, а також він завжди підтримував, якщо музею потрібна була співпраця і допомога. 

«Наприклад, остання масштабна робота – це реалізація проєкту в рамках партнерської програми Українського культурного фонду і Державного агентства з розвитку туризму. Ми майже рік працювали в команді з громадською організацією «Патріоти українського Донбасу», головою якої був Дмитро, це був складний і цікавий проєкт», - говорить Ангеліна Рожкова. 
 
Окрім цього, ще у 2016-2017 роках Дмитро став одним з перших, хто допомагав музею із формуванням експозиції присвяченої подіями АТО. 

«У нашому музейному просторі є частина експозиції, присвячена Дмитру Лисенку, тому ще це без перебільшення видавана особистість для Покровської громади. Тут вже була представлена трофейна  пускова установка, яку Дмитро передав у 2023 році. А сьогодні, на жаль, через те що він загинув, наш фонд поповнився його особистими речами, які були з ним під час останнього завдання», – зазначила директорка музею. 

«Ще з 2014 року Дмитро проявляв свою патріотичну позицію, завжди був організатором та учасником заходів, акцій, вивішав синьо-жовті стяги на високовольтні опори. Коли тільки почалися перші заяви керівників країни-агресора і ми стали розуміти, що можливо буде війна, Дмитро не вагаючись сказав: "Я піду воювати першим".

Після повномасштабного вторгнення, коли він вже був у війську, ми часто до нього їздили, він передавав дуже багато речей, відпрацьованих боєкомплектів, трофеїв для майбутніх музеїв. Бо завжди зауважував, що важливо, або люди знали, якою ціною виборюється незалежність та свобода. Говорив, що молодь потрібно виховувати не словом, а прикладом. 
З Дмитром останній раз бачилися 30 квітня на похоронах нашого товариша, який також загинув на війні. Говорили про звичайні буденні речі. Коли в нього запитали, чи не хоче він демобілізуватися, адже можливість така була – на той час він вже хворів на астму. Він сказав: «Поки триває війна, я буду боротися. В мене є маленька донечка, я хочу, щоб вона жила у вільній країні». Це були його останні слова. 
1 травня він загинув… Для усіх нас це була дуже велика втрата, яка й досі болить», – розповів Олександр Нестеренко.

Голова молодіжної ради передав Покровському історичному музею сумку з особистими речами, яку Дмитро брав з собою на завдання. В ній військова форма, тактичне спорядження, книги, засоби гігієни, медикаменти та сувенір від коханої – вогняно червоне серце.