• Пошук по сайту
  • Пошук по документах

Почесні громадяни

АНІЩЕНКО ЕДУАРД МАКСИМОВИЧ

Едуард Максимович Аніщенко народився у 1938 році у місті Красноармійськ (сучасний Покровськ). Після закінчення Одеської школи міліції лейтенант Едуард Аніщенко був призначений оперуповноваженим карного розшуку у відділ транспортної міліції станції Красноармійськ Донецької залізниці. Тут він пропрацював майже десять років, отримав звання майора та медаль „За трудовую доблесть” за розкриття серії тяжких злочинів.

У вересні 1974 року Едуард Максимович очолив Красноармійський міськрайонний відділ Міністерства внутрішніх справ, керував ним протягом дев’яти років. За розкриття серії вбивств, зґвалтувань та інших тяжких злочинів був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Едуард Максимович неодноразово обирався депутатом міської ради.

У 1983 році у званні полковника пішов з міліції на заслужений відпочинок, але продовжив працювати директором бази відпочинку в Харківській області.

В 2007 році присвоєно звання Почесний громадянин міста.

2 січня 2017 року, після тривалої хвороби, Едуард Максимович помер.

БАЙБАК НІКІФОР ЮХИМОВИЧ

Ветеран Другої Світової війни та праці. Народився у 1922 році в Росії. Трудову діяльність почав вчителем початкових класів у 1940 році. З перших днів війни був мобілізований до Збройних Сил. Воював у складі Воронезького, Донського та Білоруського фронтів. З боями дійшов до Берліна. Був тричі поранений. Нагороджений: орденами Вітчизняної війни І, II ступеня, двома орденами Червоної Зірки, орденом Богдана Хмельницького, медалями Жукова, "За боевые заслуги", "За безупречную службу", "За участие в штурме и взятии Берлина", "За освобождение Варшавы", "Захиснику Вітчизни", "За победу над Германией в Великой Отечественой войне 1941-1945 гг."

У 1947 році навчався у Вищий інтендантській школі, після закінчення якої служив у військових частинах Закавказького військового округу, після закінчення у 1954 році Академії тилу і постачання - у Туркестанському військовому окрузі.

У 1962 році звільнений з військової служби за станом здоров'я. З 1963 року живе у м. Красноармійську (сучасний Покровськ). Працював на різних посадах. З 1989 року на заслуженому відпочинку. Приймає участь у громадській роботі і житті міста. За трудову діяльність нагороджений медаллю "Ветеран труда", нагрудним знаком "Отличник гражданской обороны СССР", багатьма Почесними Грамотами.

У 2003 році присвоєно звання Почесний громадянин міста. 

16 липня 2006 р. Нікіфор Юхимович помер.

ГЛОБЕНКО МИХАЙЛО АНДРІЙОВИЧ

Народився 21 вересня 1920 року на Київщині. Після закінчення середньої школи у 1939 році вступив до Вінницького військового піхотного училища, яке закінчив у 1941 році. Молодий лейтенант-піхотинець  приймав участь у бойових діях з перших днів Другої Світової війни командиром взводу пішої розвідки стрілецького полку. Воював під Сталінградом, визволяв міста і села Донбасу, двічі форсував Дніпро. Отримав 4 поранення.

За бойові відзнаки, мужність і хоробрість нагороджений орденами Червоного Прапору, Олександра Невського, Вітчизняної війни І та ІІ ступенів, Червоної Зірки, Богдана Хмельницького, двома медалями "За відвагу", медалями "За боевые заслуги", "За оборону Сталинграда", "За победу над Германией в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 г.г." та іншими нагородами.

Після закінчення війни служив на офіцерських посадах, закінчив вищий військовий учбовий заклад, пройшов шлях від курсанта військового училища до полковника, командира військової частини, військового комісара міста Красноармійська. Прослужив у Збройних Силах 34 календарних роки.

Після звільнення з армії у 1973 році багато років працював інспектором з спецпраці і цивільної оборони Красноармійського районного вузла електрозв'язку. Неодноразово обирався депутатом Красноармійської міської ради. Веде велику активну громадську роботу.

В 1984 році присвоєно звання Почесний Громадянин міста. 

 ЛУНЬОВА РАЇСА МИКОЛАЇВНА

Народилась у 1939 році у селі Бойківці Добропільського району. У 1957 році закінчила 10 класів Новоекономічної СШ №1. Трудову діяльність почала у 1957 році. Першим місцем її роботи була Краснянська школа- інтернат. Тут вона працювала вихователем. З 1959 року влаштувалася на Красноармійську швейну фабрику у відділі кадрів - старшим табельником. Одночасно навчалась розкроюванню і згодом працювала розкрійником у розкрійному цеху швейної фабрики. За довгі роки роботи досконало оволоділа цією професією.

У 1970 році була нагороджена медаллю "За трудову доблесть". У березні 1977 року присвоєне почесне звання "Майстер золоті руки".

За високі показники в праці, сумлінне ставлення до професійних обов'язків та учать у суспільно-громадській роботі у 1977 році нагороджена орденом Трудового Червоного Прапору, у 1978 році — нагрудним знаком "Переможець соціалістичного змагання" та багатьма Почесними Грамотами.

Колективом швейної фабрики була обрана делегатом XXVI з'їзду Компартії України, і вона приймала участь у його роботі. Залюбки, від щирого серця передавала свій досвід молодим робітницям, була їхнім наставником.

На швейній фабриці працювала до 2003 року. Зараз на заслуженому відпочинку.

В 1986 році присвоєно звання Почесний Громадянин міста. 

 НАУМОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ

Народився у 1932 році у Красноармійському районі, хутір Балаган, Новоекономічної сільради. Навчався у Новоекономічній СШ №2. Освіта — вища. У 1959 році закінчив Донецький індустріальний інститут ордена Трудового Червоного Прапору ім. М.С.Хрущова, отримавши фах гірничого інженера.

Трудову діяльність почав у 1950 році робітником у маркшейдерському відділі, а з 1954 року працював електрослюсарем шахти "3-3 біс" тресту "Красноармійськвугілля".

Після закінчення інституту повернувся працювати на шахту, обіймаючи посаду гірничого майстра. Потім його призначали помічником начальника дільниці, помічником головного інженера, начальником дільниці.

У 1962 році отримав посаду начальника видобувної дільниці шахти "Краснолиманська". У 1963 році першим у Донбасі застосував комплекс КМ-87, демонструючи високі результати праці. Вже на цей час користувався високим авторитетом серед шахтарів. У 1964 році обраний головою шахтного профспілкового комітету, а через рік — секретарем парткому шахти. В 1969 році обраний другим, а в 1973 році першим секретарем Красноармійського міського комітету Компартії. На партійній роботі працював до 1980 року. З 1980 по 2002 рік очолював трест "Красноармійськвуглебуд".

Має нагороди: 2 ордени Трудового Червоного Прапору, орден "Знак пошана", медаль "Ветеран праці", повний кавалер знаку "Шахтарська Слава", знак "Шахтарська доблесть" І ступеня, Почесна Грамота Верховної Ради України.

В 2004 році присвоєно звання Почесний громадянин міста.

Помер 15 грудня 2016 року.

ДЗЮБА АНАТОЛІЙ ВЛАСОВИЧ

Народився у 1920 році на Дніпропетровщині. Освіта - середньотехнічна. У 1938 році був призваний на службу до Збройних Сил СРСР. З першого і до останнього дня приймав участь у Другій Світовій війні. Мав поранення. За мужність і героїзм нагороджений трьома орденами Червоної Зіркий, орденами Вітчизняної війни II ступеня, "За мужність", медалями "За оборону Кавказа", "За взятие Будапешта", "3а Победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941- 1945 гг."

З 1946 року проживає у місті Красноармійську, працював у локомотивному депо учнем машиніста, машиністом, машиністом-інструктором електровозу. Приймав активну участь у роботі по збільшенню пропускної здатності Красноармійського залізничного вузла. Виконував велику громадську роботу: очолював раду ветеранів війни та праці, раду громадських машиністів-інструкторів, яка була однією з кращих на Донецькій залізниці. Загальний стаж роботи понад 50 років. За сумлінну працю нагороджений орденами Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапору, медаллю "Ветеран труда", багатьма Почесними Грамотами.

Мав активну життєву позицію, приймав участь у заходах з військово-патріотичного виховання молоді.

У 2005 році присвоєно звання Почесний громадянин міста. 

15 серпня 2009 року Анатолій власович помер.

 МЕНЬКІНА НІНА ГРИГОРІВНА

Народилася 18 лютого 1938 року в м. Нова Ляля Свердловської області. Навчалася у школі с. Бірки Зінківського району Полтавської області. У 1956 році закінчила Бродівське педагогічне училище Львівської області. Після закінчення працювала вчителем початкових класів в с. Ременів Львівської області до 1964 року. З 1954 року по 1958 рік отримувала вищу освіту у Львівському державному університеті ім. І.Ф.Франка на філологічному факультеті. З 1964 року працювала завідуючою шкільним відділом райкому комсомолу Кам'яно - Бузького району.

У 1965 році переїхала до міста Красноармійська (сучасний Покровськ), де розпочала працювати в СШ №5 вчителем російської мови та літератури. Вже з перших днів роботи вона організувала з учнями школи пошукову роботу, свою діяльність зосередивши на військово-патріотичному вихованні. Активно брала участь у створенні шкільного музею „Подвиг", а з 1967 року була постійним його керівником. У 2000 році музею було присвоєно звання „Зразковий". Кілька років працювала організатором позакласної роботи, заступником директора з навчально-виховної роботи. В період з 1979 по 1982 рік була відряджена Міністерством освіти на педагогічну роботу до Німеччини в м. Берлін до школи ім.Х.Коппі, де працювала вчителем російської мови й літератури. Після повернення продовжила працювати в СШ №5. Ніна Григорівна була зразком культурного та інтелектуального вчителя.

За свою трудову діяльність отримала наступні відзнаки та нагороди:

- "Відмінник народної освіти" 1974р.;

- "Заслуженый учитель Украины" 1976 р.;

- Нагороди Німецької Демократичної Республіки: 1982 р. - медаль Гердера, значок "Активіст НДР".

У лютому 1977р. була обрана делегатом VII з'їзду профспілок працівників освіти в м. Москва.

Приймала активну учать у створенні "Книги Пам’яті" і "Книги скорботи".

В січні 2008 року присвоєно високе звання Почесний громадянин міста.

Померла 8 травня 2010 року, в школі де вона працювала встановлена меморіальна дошка на ї честь.

 ЖУВАК ОЛЕКСАНДР МАКСИМОВИЧ

Народився 13 листопада 1937 року в сім'ї простих робітників радгоспу "Індустріальний" Шевченківського району Харківської області.

Трудову діяльність почав у 1955 році, учнем механіка в Красноармійській автороті, після закінчення навчання в школі. Закінчив  загальноосвітню школу №1, яка зараз перейменована в гімназію. Після школи, без відриву від виробництва, у 1968 році закінчив з відзнакою Дніпропетровський автодорожній технікум за спеціальністю «Експлуатація автотранспорту».

Після закінчення технікуму продовжив навчання в Харківському автомобільно-дорожньому інституті, який закінчив 21.06.1976 році за спеціальністю «Автомобільний транспорт».

Після демобілізації в 1959 році Жувак О.М. повертається на своє рідне АТП, з яким  не розлучається до виходу на пенсію, тобто до кінця 2010 року. З 1981 року незмінний керівник автотранспортного підприємства №11411.

Неодноразово обирався депутатом міської ради - 5 разів, обласної ради - 2 рази.

Має численні державні та відомчі нагороди, знаки відмінності:

- «Лицар Вітчизни» і золотого хреста честі з врученням однойменного ордена;

- Нагороджений золотою медаллю «Незалежність України» № 70 («Золота Фортуна»);

- ювілейний знак  - 70 років Донецькій області;

- ювілейна медаль – 10 років Незалежності України;

- нагрудний знак «Почесний автотранспортник»;

- відзнака МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ».

В 2003 році присвоєно звання Почесний громадянин міста.

Помер 22 лютого 2018 року в наслідок тривалої хвороби.

 БАЙСАРОВ ЛЕОНІД ВОЛОДИМИРОВИЧ 

Герой України, президент ПАТ "Шахтоуправління «Покровське», народний депутат України.

Народився в 1947 році в селищі Микитівна Горлівського району Донецької області. В 1972 році закінчив Дніпропетровський гірничий інститут ім. Артема за спеціальністю "Технологія і комплексна механізація підземної розробки родовищ корисних копалин". В 1999 році - Донецький Державний Університет за фахом "Фінанси і кредит".

З 1972 по 1990 роки працював на різних посадах вугледобувної промисловості. В 1990 році очолив передпускову дирекцію шахти "Красноармійська-Західна №1". В період 1999-2002 роки - директор шахти, голова правління ВАТ "Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська-Західна №1", з 2002 р. по теперишній час - президент цього підприємства, яке з 2010 року перейменовано ПАТ "Шахтоуправління «Покровське»

З 1994 року - депутат міської, з 1998 року - депутат обласної ради і Президент благодійного фонду "Надія". З 2002 року - народний депутат України, голова підкомітету перспективного розвитку галузі та інвестування Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Нагороджений:   трьома орденами "За заслуги", орденами "Слава на вірність Вітчизні", "Святого Князя Володимира" IV ступеня, медаллю "За трудову відзнаку", золотою медаллю Міжнародної Кадрової Академії "За ефективне керівництво", Почесною Грамотою Верховної Ради України, присвоєно звання "Почесний шахтар", "Почесний робітник вугільної промисловості", Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, повний кавалер знаків "Шахтарська слава" і "Шахтарська доблість".

В 2003 році присвоєно звання Почесний громадянин міста

КОЛЧИН МИКОЛА ДАНИЛОВИЧ

Колчин Микола Данилович народився 7 листопада 1957 року у Мордовській АРСР. У 1995 році закінчив Дніпропетровський державний інститут фізичної культури і спорту.

З 1997 року по теперішній час працює старшим тренером-викладачем КПНЗ «Дитячо-юнацька спортивна школа м. Покровська». З 1992 по 1997 роки був старшим  тренером Донецького обласного СК «ГАРТ».  З 1998 по 2008 роки - член виконкому федерації дзюдо Донецької області, член тренерської ради обласної ШВСМ. Вихованці Колчина М.Д. стали призерами чемпіонатів Європи (2003 р. - м.Лондон, Англія). (2003 р. - м.Єреван, Арменія), (2007 р. - Мальта) і призерами чемпіонату світу (2003р. - м.Санкт-Петербург), (2000 р. - Туніс).

За період тренерської діяльності Колчин М.Д. підготував 3 МСУМК, 33 МС України, понад 400 КМСУ. Виховав 20 тренерів-викладачів з дзюдо.

За вагомий особистий внесок у розвиток спорту, популяризацію дзюдо в Донецькій області та Україні, за підготовку спортсменів високого рівня Колчин М.Д. неодноразово нагороджувався грамотами  Міністерства молоді та спорту України, Міністерства освіти і науки України, Державного комітету фізичної культури та спорту, Національного олімпійського комітету України.

За розробку і успішну реалізацію спортивних програм: «Регіональна програма розвитку дзюдо в Донецькій області» 2000-2004 р. (2005-2008 р.), міська програма «Тренер» (1998-2002р.), «Концепція розвитку студентського спорту в КІІ Дон НТУ» (1998-2007р.) та отримання звання «Майстер-педагог позашкільної освіти Донеччини» (1998р.) Колчина М.Д. нагороджено медаллю Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти України» (1999 р.).

У 2008 році нагороджений відомчим знаком ДП  ВК «Краснолиманська» і ПРВП «Красноармійськвугілля».

Колчин М.Д. займає активну життєву позицію. З 1998 по 2002 роки та з 2002 по 2006 роки обирався депутатом Красноармійської міської ради 2 і 3 скликання, з 2018  по 2020 – депутат Покровської міської ради 7 скликання. З 1999 по теперішній час – директор регіональної федерації боротьби самбо та дзюдо. З 2013 по теперішній час – голова міського олімпійського комітету.

У 2020 році Колчину Миколі Даниловичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покровська».

ШВАЙКО ОЛЕКСАНДР АНДРІЙОВИЧ

Швайко Олександр Андрійович народився  11.01.1951 року у м.Димитрів Донецької області. У 1977 році здобув повну вищу освіту у Львівському державному інституті фізичної культури.

З 1972 року  здійснює  роботу тренера-викладача з боксу. 

Його вихованці неодноразово виборювали перемогу та займали призові місця в районних, обласних, всеукраїнських та міжнародних змаганнях.

Швайко Олександр Андрійович - двократний Чемпіон України  - у 1975 та 1977 роках; багаторазовий переможець центральних рад «Буревесник»; багаторазовий переможець центральних рад «Авангард», переможець міжнародних турнірів Югославії, Німеччини, Польші, Лівії, Угорщини та всесоюзних турнірів.

З 2015 року очолює Донецьку обласну спеціалізовану дитячо-юнацьку спортивну школу олімпійського резерву з боксу. Є засновником традиційного регіонального турніру з боксу, присвяченому Міжнародному дню захисту дітей, який  проходить щороку на початку червня у Покровську.

У 2020 році Швайку Олександру Андрійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покровська».

КСЬОНЗ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

Ксьонз Володимир Іванович народився 22.06.1959 року у місті Новошахтинськ Ростовської області.

У 1982 році закінчив Донецький державний медичний інститут ім.М.Горького. Лікарську діяльність розпочав у 1982 році в міській лікарні №21 м.Донецька.

З 2003 року по теперішній час працює завідувачем хірургічного відділення КНП «Покровська клінічна лікарня інтенсивного лікування», у минулому – Покровської центральної районної лікарні. 

Загальний стаж роботи за фахом складає більше 30 років.

За час своєї професійної діяльності у Покровській лікарні Ксьонз В.І. розробив та впровадив у практику ряд нових засобів і методик лікування хірургічних захворювань; є автором 29 наукових робіт, співавтором підручника по хірургії для студентів медичних вузів видавництво «Медицина» (2010 р.) Має зареєстровані раціоналізаторські пропозиції. 

Протягом останніх років впроваджує ультразвукову і лапароскопічну апаратуру для діагностики та хірургічного лікування населення міста Покровська, Покровського району, Донецької області.

На теперішній час хірургічне відділення є клінічною базою Донецького національного медичного університету. 

За високий професіоналізм та сумлінну працю, надання допомоги воїнам АТО в 2016 році Указом Президента України від 17.06.2016  № 257/2016 присвоєно  звання  «Заслужений лікар України».     

У 2020 році Ксьонзу Володимиру Івановичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покровська».

КАНДИБКО ОЛЕКСАНДР СЕРГІЙОВИЧ

Кандибко Олександр Сергійович народився 11 липня 1953 року у місті Красноармійську Донецької області.  

У 1980 році закінчив Донецький медичний університет ім. М.Горького.

З 1981 року по 1998 року працював на посаді лікаря-хірурга хірургічного відділення КНП «Покровська міська лікарня», а з грудня 1998 року по теперішній час працює завідуючим хірургічного  відділення. З 1999 року має вищу кваліфікаційну категорію по хірургії.

Загальний стаж роботи складає 40 років.

Приймав участь у роботі ХІХ-ХХ з’їздів хірургів України, науково-практичних конференціях всеукраїнського та обласного значення.

Добре володіє сучасними методами обстеження і лікування хворих, цікавиться останніми досягненнями в області діагностики, лікування і профілактики захворювань, впроваджує їх в практику своєї роботи. 

Є автором шести робіт, які були надруковані в медичних виданнях.

За сумлінну та багаторічну працю неодноразово нагороджувався подяками та грамотами медичної служби залізниці, міста та у 2000 році був нагороджений Почесною грамотою Державної адміністрації залізничного транспорту України.

У 2020 році Кандибко Олександру Сергійовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покровська».

КЛИМОВА НАТАЛІЯ ВАСИЛІВНА

Климова Наталія Василівна народилася 22.07.1955 року в місті Лисичанськ, Луганської області. 

Освіта вища, освітянську діяльність розпочала у 1980 році.

З 1993 року постійно проживає в Покровську, працювала в закладах освіти до 2007 року.

За роки трудової діяльності велику увагу приділяла громадянському вихованню дітей та підлітків з використанням Скаутського Методу.

З 1995 є активним членом Скаутського Руху в Україні, започаткувавши перші Скаутські загони у місті. Активна діяльність сприяла визнанню міста, як своєрідного центру Скаутського Руху у Східному регіоні. Авторка освітньої програми для молодших скаутів "Поклик степу", яка  реалізується на Донеччині вже 23 роки і завдяки якій більш ніж 7000 учасників та гостей програми мали змогу ознайомитись з історією розвитку нашого міста та краю в цілому.

За роки громадської діяльності Климова Н.В. має нагороди від адміністрації Президентів України 2000-2004р. та 2004-2008р. каденцій, Всесвітньої Організації Скаутського Руху: Золота медаль - з нагоди 100-річчя Скаутського Руху  (2012 р.).

За вклад у розвиток Скаутського Руху отримала Вищу нагороду Всесвітнього Скаутського Руху - Орден Байден Пауелла (2018р.).

У 2020 році Климовій Наталії Василівні присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покровська».

СКАЧКОВ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ

Скачков Володимир Миколайович народився 26 квітня 1961 року у місті Донецьку. 

У 1985 році закінчив Донецький Політехнічний інститут. Трудову діяльність розпочав у 1985 році гірничим майстром ШБУ-12 тресту «Красноармійськшахтобуд».

1976-2000 рр. працював на посаді начальника комерційного відділу тресту»Красноармійськшахтобуд». З 2000 по 2018 займав керівні посади на ДП ВК «Краснолиманська». З 2018 року на заслуженому відпочинку. 

Нагороджений знаками «Шахтарська слава» І, ІІ, ІІІ ступенів, Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2008), Пам’ятним знаком «За Доблесну Працю» та ін.

У 2020 році Скачкову Володимиру Миколайовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покровська».

АВЕР'ЯНОВА НІНА БОРИСІВНА

Авер’янова Ніна Борисівна народилася 25 січня 1952 року в місті Красноармійську Донецької області.

В 1975 році здобула вищу освіту в Дагестанському державному університеті.

Свою педагогічну діяльність почала у восьмирічній школі №9 м. Димитрова Донецької області в якості вчителя історії, пізніше -  заступником директора з навчально-виховної роботи ЗОШ №17.

З 1985 року була переведена до ЗОШ №1 м. Красноармійська заступником директора з виховної роботи, а з 1989 року очолила цей заклад. 

За вагомий внесок у розвиток освіти міста Авер'янова Ніна Борисівна була відзначена Грамотою Міністерства освіти України у 1994 році, знаком «Відмінник освіти України» у 1995 році.

З 1998 по 2002 роки займала посаду секретаря Красноармійської міської ради.

З 2002 року знову очолила колектив загальноосвітньої школи №1 м.Красноармійська, який у 2008 році змінив статус і почав функціонувати як «Багатопрофільна гімназія Красноармійської міської ради».

Досвідчений управлінець та організатор вивів гімназію на новий рівень. Заклад має сучасну потужну матеріально-технічну базу, висококваліфікованих спеціалістів. Успіх  управлінської діяльності був відзначений у 2010 році  Подякою міського голови, у 2012 році  Грамотою міської ради, у 2012 році Подякою ОБЛІППО Донецької області, у 2015 році  Грамотою відділу освіти, у 2016 році  Премією ім. А.Рижкова, у 2016 році  Подякою відділу освіти Покровської міської ради; Подякою Департаменту освіти і науки Донецької облдержадміністрації; Подякою  Українського науково-методичного центру практичної психології і соціальної роботи НАПТ України та представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні.

Авер’янова Ніна Борисівна є співавтором книги «Від школи до гімназії», яка присвячена 80-річному ювілею закладу і випущена у 2016 році. 

Адміністрація закладу на чолі з директором вже більше десяти років є активним учасником Обласної Школи Новаторства керівних кадрів. 

Ніна Борисівна активно співпрацює з Обласним Інститутом післядипломної педагогічної освіти. Є постійним учасником семінарів, вебінарів, членом фахового журі обласних олімпіад з правознавства.

Загальний  стаж педагогічної роботи складає 41 рік, стаж керівної роботи 37 років. Має кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії».

У 2020 році Авер’яновій Ніні Борисівні присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покровська».

ВАСИЛЬЄВ ОЛЕКСАНДР ФЕДОРОВИЧ

Васильєв Олександр Федорович народився 8 вересня 1952 року у місті Комсомольськ на Амурі Хабаровського краю. 

У 1982 році закінчив Дніпропетровський гірничий інститут за фахом «розробка корисних копалин». 

З 1977 року розпочав трудову діяльність на  ДП ВК «Краснолиманська» як гірничий робітник. З 1982 – заступник начальника дільниці РГВ. З 1992 – начальник дільниці РГВ. З 2010 року – вийшов на заслужений відпочинок.

За період професійної діяльності був нагороджений відзнаками Міністерства вугільної промисловості України «Шахтарська слава» ІІІ ступеня (1995), ІІ ступеня (1996), І ступеня (1998), «Шахтарська доблесть» ІІІ ступеня (2006), Почесною Грамотою Донецької обласної ради (2008).

У 2020 році Васильєву Олександру Федоровичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покровська».

ДУБИНКА ЛЮДМИЛА ФЕДОРІВНА

Дубинка Людмила Федорівна народилася 23 вересня 1945 року у місті Красноармійську Донецької області. 

У 1977 році закінчила Харківський педагогічний інститут. 

Дубинка Л.Ф. розпочала трудову діяльність у середній школі № 3 м.Красноармійська старшою піонерською вожатою. Пройшла всі щаблі педагогічної діяльності – від піонерської вожатої до керівника навчально-виховного комплексу.

Очолюваний нею заклад став обласною школою-лабораторією з проблеми «Формування соціально компетентної особистості через діяльність в учнівському самоврядуванні».  

З 2008 року була керівником обласного експериментального майданчику з апробації проекту «Школа майбутнього – школа успішної особистості» в рамках реалізації Державної соціальної програми «Школа майбутнього».      

За результатами  освітньої діяльності навчальний заклад увійшов у 2009 році  в число 120 кращих шкіл України і отримав звання «Флагмани сучасної освіти України».

Дубинка Людмила Федорівна досвідчений, висококваліфікований педагог, талановитий керівник з власним стилем управління, менеджер освітньої галузі, «Відмінник освіти України».  

Депутат міської ради шести скликань, де постійно очолювала депутатську комісію з питань охорони  здоров’я, освіти, науки, справ  молоді, культури, фізкультури  та  спорту.

Загальний стаж роботи Людмили Федорівни складає 47 років.                                                            

 За значний особистий внесок в розвиток освіти міста та активну громадську діяльність нагороджена Почесною відзнакою Міністерства України у справах сім’ї молоді та туризму «За активну громадську діяльність» (2007), Почесним дипломом МОН та АПН України (2009),  Почесною грамотою УОН Донецької облдержадміністрації (2010), Грамотами  відділу освіти Красноармійської міської ради, лауреат щорічної премії Верховної ради (2011).                                                             

У 2020 році Дубинці Людмилі Федорівні присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покровська».

 

ВОСТРЄЦОВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Вострєцов Микола Олександрович народився 16 липня 1952 року у м.Чулим  Новосибірської області.

У 1974 році здобув вищу освіту у Свердловському гірничому інституті.

Трудову діяльність розпочав у 1974 році.

З 1986 року постійно проживає у місті Покровську.

За роки трудової діяльності вніс вагомий вклад у розбудову міста (меморіал по вулиці Захисників України, храм Святого рівноапостольного князя Володимира на мікрорайоні «Лазурний») та реконструкцію шахт (Красноармійського, Селидівського, Димитровського, Павлоградського, Добропільського басейнів); здійснював утримання і ремонт житлового фонду міста.

Заслужений шахтар України, кавалер І – ІІІ ступеня відзнаки «Шахтарської слави», кавалер І – ІІІ ступеня відзнаки «Шахтарська доблесть», кавалер ордена Різдва Христового І ступеня, кавалер ордена «Нестора Літописця» ІІІ ступеня, нагороджений почесним знаком Міністерства оборони «Доблесть і Честь», експерт – будівельник І категорії, ветеран праці.

У 2020 році Вострєцову Миколі Олександровичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покровська».

 

КИСЕЛЬОВ ЛЕОНІД АРХІПОВИЧ

Кисельов Леонід Архипович народився 27 лютого 1955 року на Вінничині.

У 1982 році здобув вищу освіту у Київському інженерно-будівельному університеті за фахом архітектор.

З 1983 року Леонід Архипович проживає у місті Покровську.

За роки трудової діяльності вніс вагомий внесок у реалізацію архітектурних проектів міста, серед яких:

  • вхід до парку культури і відпочинку «Ювілейний» та ротонда у ньому, 1984;
  • архітектурний проект екстер’єру кафе «Старе місто», 1994;
  •  меморіал загиблих воїнів (об’єкт став переможцем Донецького обласного конкурсу 1996р., як кращий об’єкт архітектури, побудований у Донецькій області у 1995 р.);
  • архітектурна концепція комплексу храму святого Володимира із школою православного виховання , 1999;
  • архітектурна концепція реконструкції Палацу Культури, 2002 .

Леонід Архипович був ініціатором та розробником концепції нового генплану міста Красноармійська у 2002 році.

За високі здобутки у сфері будівництва та архітектури нагороджений Почесною грамотою Головного Управління містобудування та архітектури Донецької ОДА, 2000; Грамотою Президента України, 2001; Почесною Грамотою голови Асоціації міст України, 2004;  Почесною Грамотою голови Донецької обласної ради, 2005 та ін.

У 2020 році Кисельову Леоніду Архиповичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покровська».

 

ГУБАРЄВ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ

Губарєв Володимир Миколайович народився 3 липня 1947 року в селищі Іллінка Мар’їнського району Донецької області.

У 1965 році розпочав трудову діяльність на Кураховській Центральній збагачувальній фабриці робітником  вуглезбагачування. Потім працював машиністом канатної дороги.

Після закінчення Донецького індустріального технікуму (1972) влаштувався працювати до Красноармійської автобази «Мінтяжбуд» УРСР» інженером по безпеці руху.

У 1978 році без відриву від роботи здобув вищу освіту у Харківському автомобільно-дорожньому інституті за фахом «Автомобільний транспорт».

У 1983 році Володимир Миколайович був призначений директором Красноармійської автобази.

За тривалий час роботи підприємство неодноразово змінювало форму управління та свою назву, у зв’язку з чим змінювалися  і назви посад, які обіймав Володимир Миколайович: 1994 – голова правління закритого акціонерного товариства «Красноармійське автопідприємство «Укрбуд»; 2017 – голова правління приватного акціонерного товариства «Автопідприємство «Укрбуд».

До 2019 року Губарєв В.М. очолював автопідприємство, якому присвятив 47 років свого життя.

На даний час знаходиться на заслуженому відпочинку.

За період професійної діяльності Володимир Миколайович неодноразово був відзначений різними нагородами, серед яких:

  • медаль «Шахтарська слава» ІІІ ступеня (2000);
  • грамота та орден Української Православної Церкви Святого Рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня (2012);
  • орден Української Православної Церкви Святого благовірного князя Київського Ярослава Мудрого (2013);
  • найвища нагорода Української Православної Церкви - орден Святого апостола Андрія Первозванного (2017).

У 2017 році Губарєву Володимиру Миколайовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покровська».

ОСТАНІН ІВАН МИКИТОВИЧ

Останін Іван Микитович народився 28 серпня 1941 року в м.Тулун Іркутської області. З 1965 по 1970 роки навчався в Омському державному інституті фізичної
культури. У 1968 році переїхав на постійне місце проживання в Україну м.Красноармійськ Донецької області. 1968 – 1970 рр. працював вчителем фізичного виховання в середній школі №5 м.Красноармійська. 1071-1974 рр. – голова міського комітету з фізичної культури і спорту при виконкомі Красноармійської міської ради депутатів трудящих. 1974 – 1975 рр. працював на посаді інструктора ФК і спорту. 1975 – 1978 рр. – вчитель фізичного виховання середньої школи №2
м.Красноармійська. 1983 – 1986 рр. – голова міського комітету фізичної культури і спорту
м.Красноармійська. З 1998 року переведений на посаду директора ДЮСШ відділу освіти
м.Красноармійська. До 2015 року був співробітником Красноармійського відділу освіти. На даний час знаходиться на заслуженому відпочинку. У 1974 році Івану Микитовичу присвоєно звання спортивного судді республіканської категорії з комплексних видів спорту. У 2007 році нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (наказ № 824 Міністерства освіти і наук України).
За успішну роботу неодноразово нагороджувався грамотами Донецького 
обласного комітету з фізичної культури і спорту, міського комітету з фізичної культури і спорту.
У 2018 році Останіну Івану Микитовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покровська».