Покровська міська рада — Почесні громадяни
Хмарно

-2°C

Хмарно

Вологість: 79%

Вітер: 22.53 km/h

Почесні громадяни

Аніщенко

АНІЩЕНКО ЕДУАРД МАКСИМОВИЧ

Едуард Максимович Аніщенко народився у 1938 році у місті Красноармійськ (сучасний Покровськ). Після закінчення Одеської школи міліції лейтенант Едуард Аніщенко був призначений оперуповноваженим карного розшуку у відділ транспортної міліції станції Красноармійськ Донецької залізниці. Тут він пропрацював майже десять років, отримав звання майора та медаль „За трудовую доблесть” за розкриття серії тяжких злочинів.

У вересні 1974 року Едуард Максимович очолив Красноармійський міськрайонний відділ Міністерства внутрішніх справ, керував ним протягом дев’яти років. За розкриття серії вбивств, зґвалтувань та інших тяжких злочинів був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Едуард Максимович неодноразово обирався депутатом міської ради.

У 1983 році у званні полковника пішов з міліції на заслужений відпочинок, але продовжив працювати директором бази відпочинку в Харківській області.

В 2007 році присвоєно звання Почесний громадянин міста.

2 січня 2017 року, після тривалої хвороби, Едуард Максимович помер.

 

Байбак

БАЙБАК НІКІФОР ЮХИМОВИЧ

Ветеран Другої Світової війни та праці. Народився у 1922 році в Росії. Трудову діяльність почав вчителем початкових класів у 1940 році. З перших днів війни був мобілізований до Збройних Сил. Воював у складі Воронезького, Донського та Білоруського фронтів. З боями дійшов до Берліна. Був тричі поранений. Нагороджений: орденами Вітчизняної війни І, II ступеня, двома орденами Червоної Зірки, орденом Богдана Хмельницького, медалями Жукова, "За боевые заслуги", "За безупречную службу", "За участие в штурме и взятии Берлина", "За освобождение Варшавы", "Захиснику Вітчизни", "За победу над Германией в Великой Отечественой войне 1941-1945 гг."

У 1947 році навчався у Вищий інтендантській школі, після закінчення якої служив у військових частинах Закавказького військового округу, після закінчення у 1954 році Академії тилу і постачання - у Туркестанському військовому окрузі.

У 1962 році звільнений з військової служби за станом здоров'я. З 1963 року живе у м. Красноармійську (сучасний Покровськ). Працював на різних посадах. З 1989 року на заслуженому відпочинку. Приймає участь у громадській роботі і житті міста. За трудову діяльність нагороджений медаллю "Ветеран труда", нагрудним знаком "Отличник гражданской обороны СССР", багатьма Почесними Грамотами.

В 2003 році присвоєно звання Почесний громадянин міста. 

 

Глобенко

ГЛОБЕНКО МИХАЙЛО АНДРІЙОВИЧ

Народився 21 вересня 1920 року на Київщині. Після закінчення середньої школи у 1939 році вступив до Вінницького військового піхотного училища, яке закінчив у 1941 році. Молодий лейтенант-піхотинець  приймав участь у бойових діях з перших днів Другої Світової війни командиром взводу пішої розвідки стрілецького полку. Воював під Сталінградом, визволяв міста і села Донбасу, двічі форсував Дніпро. Отримав 4 поранення.

За бойові відзнаки, мужність і хоробрість нагороджений орденами Червоного Прапору, Олександра Невського, Вітчизняної війни І та ІІ ступенів, Червоної Зірки, Богдана Хмельницького, двома медалями "За відвагу", медалями "За боевые заслуги", "За оборону Сталинграда", "За победу над Германией в годы Великой Отечественной войны 1941-1945 г.г." та іншими нагородами.

Після закінчення війни служив на офіцерських посадах, закінчив вищий військовий учбовий заклад, пройшов шлях від курсанта військового училища до полковника, командира військової частини, військового комісара міста Красноармійська. Прослужив у Збройних Силах 34 календарних роки.

Після звільнення з армії у 1973 році багато років працював інспектором з спецпраці і цивільної оборони Красноармійського районного вузла електрозв'язку. Неодноразово обирався депутатом Красноармійської міської ради. Веде велику активну громадську роботу.

В 1984 році присвоєно звання Почесний Громадянин міста. 

 

Луньова

 ЛУНЬОВА РАЇСА МИКОЛАЇВНА

Народилась у 1939 році у селі Бойківці Добропільського району. У 1957 році закінчила 10 класів Новоекономічної СШ №1. Трудову діяльність почала у 1957 році. Першим місцем її роботи була Краснянська школа- інтернат. Тут вона працювала вихователем. З 1959 року влаштувалася на Красноармійську швейну фабрику у відділі кадрів - старшим табельником. Одночасно навчалась розкроюванню і згодом працювала розкрійником у розкрійному цеху швейної фабрики. За довгі роки роботи досконало оволоділа цією професією.

У 1970 році була нагороджена медаллю "За трудову доблесть". У березні 1977 року присвоєне почесне звання "Майстер золоті руки".

За високі показники в праці, сумлінне ставлення до професійних обов'язків та учать у суспільно-громадській роботі у 1977 році нагороджена орденом Трудового Червоного Прапору, у 1978 році — нагрудним знаком "Переможець соціалістичного змагання" та багатьма Почесними Грамотами.

Колективом швейної фабрики була обрана делегатом XXVI з'їзду Компартії України, і вона приймала участь у його роботі. Залюбки, від щирого серця передавала свій досвід молодим робітницям, була їхнім наставником.

На швейній фабриці працювала до 2003 року. Зараз на заслуженому відпочинку.

В 1986 році присвоєно звання Почесний Громадянин міста. 

 

Наумов НАУМОВ МИКОЛА ІВАНОВИЧ

Народився у 1932 році у Красноармійському районі, хутір Балаган, Новоекономічної сільради. Навчався у Новоекономічній СШ №2. Освіта — вища. У 1959 році закінчив Донецький індустріальний інститут ордена Трудового Червоного Прапору ім. М.С.Хрущова, отримавши фах гірничого інженера.

Трудову діяльність почав у 1950 році робітником у маркшейдерському відділі, а з 1954 року працював електрослюсарем шахти "3-3 біс" тресту "Красноармійськвугілля".

Після закінчення інституту повернувся працювати на шахту, обіймаючи посаду гірничого майстра. Потім його призначали помічником начальника дільниці, помічником головного інженера, начальником дільниці.

У 1962 році отримав посаду начальника видобувної дільниці шахти "Краснолиманська". У 1963 році першим у Донбасі застосував комплекс КМ-87, демонструючи високі результати праці. Вже на цей час користувався високим авторитетом серед шахтарів. У 1964 році обраний головою шахтного профспілкового комітету, а через рік — секретарем парткому шахти. В 1969 році обраний другим, а в 1973 році першим секретарем Красноармійського міського комітету Компартії. На партійній роботі працював до 1980 року. З 1980 по 2002 рік очолював трест "Красноармійськвуглебуд".

Має нагороди: 2 ордени Трудового Червоного Прапору, орден "Знак пошана", медаль "Ветеран праці", повний кавалер знаку "Шахтарська Слава", знак "Шахтарська доблесть" І ступеня, Почесна Грамота Верховної Ради України.

В 2004 році присвоєно звання Почесний громадянин міста.

Помер 15 грудня 2016 року.

Дзюба

ДЗЮБА АНАТОЛІЙ ВЛАСОВИЧ

Народився у 1920 році на Дніпропетровщині. Освіта - середньотехнічна. У 1938 році був призваний на службу до Збройних Сил СРСР. З першого і до останнього дня приймав участь у Другій Світовій війні. Мав поранення. За мужність і героїзм нагороджений трьома орденами Червоної Зіркий, орденами Вітчизняної війни II ступеня, "За мужність", медалями "За оборону Кавказа", "За взятие Будапешта", "3а Победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941- 1945 гг."

З 1946 року проживає у місті Красноармійську, працював у локомотивному депо учнем машиніста, машиністом, машиністом-інструктором електровозу. Приймав активну участь у роботі по збільшенню пропускної здатності Красноармійського залізничного вузла. Виконував велику громадську роботу: очолював раду ветеранів війни та праці, раду громадських машиністів-інструкторів, яка була однією з кращих на Донецькій залізниці. Загальний стаж роботи понад 50 років. За сумлінну працю нагороджений орденами Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапору, медаллю "Ветеран труда", багатьма Почесними Грамотами.

Мав активну життєву позицію, приймав участь у заходах з військово-патріотичного виховання молоді.

В 2005 році присвоєно звання Почесний громадянин міста. 

 

Менькіна МЕНЬКІНА НІНА ГРИГОРІВНА

Народилася 18 лютого 1938 року в м. Нова Ляля Свердловської області. Навчалася у школі с. Бірки Зінківського району Полтавської області. У 1956 році закінчила Бродівське педагогічне училище Львівської області. Після закінчення працювала вчителем початкових класів в с. Ременів Львівської області до 1964 року. З 1954 року по 1958 рік отримувала вищу освіту у Львівському державному університеті ім. І.Ф.Франка на філологічному факультеті. З 1964 року працювала завідуючою шкільним відділом райкому комсомолу Кам'яно - Бузького району.

У 1965 році переїхала до міста Красноармійська (сучасний Покровськ), де розпочала працювати в СШ №5 вчителем російської мови та літератури. Вже з перших днів роботи вона організувала з учнями школи пошукову роботу, свою діяльність зосередивши на військово-патріотичному вихованні. Активно брала участь у створенні шкільного музею „Подвиг", а з 1967 року була постійним його керівником. У 2000 році музею було присвоєно звання „Зразковий". Кілька років працювала організатором позакласної роботи, заступником директора з навчально-виховної роботи. В період з 1979 по 1982 рік була відряджена Міністерством освіти на педагогічну роботу до Німеччини в м. Берлін до школи ім.Х.Коппі, де працювала вчителем російської мови й літератури. Після повернення продовжила працювати в СШ №5. Ніна Григорівна була зразком культурного та інтелектуального вчителя.

За свою трудову діяльність отримала наступні відзнаки та нагороди:

- „Відмінник народної освіти» 1974р.;

- „Заслуженый учитель Украины» 1976 р.;

- Нагороди Німецької Демократичної Республіки: 1982 р. - медаль Гердера, значок „Активіст НДР”.

У лютому 1977р. була обрана делегатом VII з'їзду профспілок працівників освіти в м. Москва.

Приймала активну учать у створенні „Книги Пам’яті” і „Книги скорботи”.

В січні 2008 року присвоєно високе звання Почесний громадянин міста.

Померла 8 травня 2010 року, в школі де вона працювала встановлена меморіальна дошка на ї честь.

Жувак

 ЖУВАК ОЛЕКСАНДР МАКСИМОВИЧ

Народився 13 листопада 1937 року в сім'ї простих робітників радгоспу "Індустріальний" Шевченківського району Харківської області.

Трудову діяльність почав у 1955 році, учнем механіка в Красноармійській автороті, після закінчення навчання в школі. Закінчив  загальноосвітню школу №1, яка зараз перейменована в гімназію. Після школи, без відриву від виробництва, у 1968 році закінчив з відзнакою Дніпропетровський автодорожній технікум за спеціальністю «Експлуатація автотранспорту».

Після закінчення технікуму продовжив навчання в Харківському автомобільно-дорожньому інституті, який закінчив 21.06.1976 році за спеціальністю «Автомобільний транспорт».

Після демобілізації в 1959 році Жувак О.М. повертається на своє рідне АТП, з яким  не розлучається до виходу на пенсію, тобто до кінця 2010 року. З 1981 року незмінний керівник автотранспортного підприємства №11411.

Неодноразово обирався депутатом міської ради - 5 разів, обласної ради - 2 рази.

Має численні державні та відомчі нагороди, знаки відмінності:

- «Лицар Вітчизни» і золотого хреста честі з врученням однойменного ордена;

- Нагороджений золотою медаллю «Незалежність України» № 70 («Золота Фортуна»);

- ювілейний знак  - 70 років Донецькій області;

- ювілейна медаль – 10 років Незалежності України;

- нагрудний знак «Почесний автотранспортник»;

- відзнака МВС України «За сприяння органам внутрішніх справ».

В 2003 році присвоєно звання Почесний громадянин міста.

Помер 22 лютого 2018 року в наслідок тривалої хвороби.

Байсаров БАЙСАРОВ ЛЕОНІД ВОЛОДИМИРОВИЧ

Герой України, президент ПАТ "Шахтоуправління «Покровське», народний депутат України.

Народився в 1947 році в селищі Микитівна Горлівського району Донецької області. В 1972 році закінчив Дніпропетровський гірничий інститут ім. Артема за спеціальністю "Технологія і комплексна механізація підземної розробки родовищ корисних копалин". В 1999 році - Донецький Державний Університет за фахом "Фінанси і кредит".

З 1972 по 1990 роки працював на різних посадах вугледобувної промисловості. В 1990 році очолив передпускову дирекцію шахти "Красноармійська-Західна №1". В період 1999-2002 роки - директор шахти, голова правління ВАТ "Вугільна компанія "Шахта "Красноармійська-Західна №1", з 2002 р. по теперишній час - президент цього підприємства, яке з 2010 року перейменовано ПАТ "Шахтоуправління «Покровське»

З 1994 року - депутат міської, з 1998 року - депутат обласної ради і Президент благодійного фонду "Надія". З 2002 року - народний депутат України, голова підкомітету перспективного розвитку галузі та інвестування Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Нагороджений:   трьома орденами "За заслуги", орденами "Слава на вірність Вітчизні", "Святого Князя Володимира" IV ступеня, медаллю "За трудову відзнаку", золотою медаллю Міжнародної Кадрової Академії "За ефективне керівництво", Почесною Грамотою Верховної Ради України, присвоєно звання "Почесний шахтар", "Почесний робітник вугільної промисловості", Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, повний кавалер знаків "Шахтарська слава" і "Шахтарська доблість".

В 2003 році присвоєно звання Почесний громадянин міста

Опубліковано у Місто

    pfu    big logo2